Викриття століття: Щойно 1+1 опублікував резонансне рослідування і зробив сенсаційну заяву (відео)

«Ротердам плюс» і мінус 25 мільярдів гривень з українських кишень за два роки. Рахувати потрібно посекундно інакше сума не вміщається в голові. А добро на це масове обкрадання дав державний чиновник, голова нацкомісії із врегулювання електроенергетики Дмитро Вовк. Але кому ідуть гроші і як вони їх з нас витягують розбирався ТСН.

Кожен прилад у вашій квартирі живиться від електроструму здавалося б нічого дивного, ми платимо за те, чим користуємося. Та дивне в іншому, окрім звичайного тарифу ми платимо ще один і називається він «плюс». А захований цей «плюс» у далекому ротердамському вугіллі і до нього простим українцям байдуже.

Дурять нас просто. Так склалося, що електроенергія і вугільна промисловість нерозривні речі. І хтось придумав схемку, як можна обманути 42 мільйони мешканців. Нібито вугілля постачають нам з Ротердаму і весь шлях і затрати на нього включили у ціну електроенергії. Насправді всього цього не існує. Просто дуже хороші бізнесмени придумали українцям неіснуючий «плюс». Може здатися, що це копійки, але якщо ці копійки скласти до купи, вийде непогана і доволі кругленька сума.

Так кому стало наглості обкрадати народ? Співставивши деякі факти стає зрозуміло, це змова державних мужів найвищого рівня з приватними структурами.

Усе, що обіцяли нам при створенні формули «Ротердам+» (енергонезалежність від шахт на окупованих територіях, припинення річного регулювання цін та оздоровлення економіки) немає, та той жирний «плюс» відкрив двері для масового обкрадання населення тими особами, які контролюють область електроенергетики.

Виробляючи в двічі більше електрики, атомники отримують в тричі менше грошей ніж тепловики. І це до того ж, що всі АЕС належать державі, а от 80% ТЕС, навпаки, зосередженні в одних приватних руках, компанії ДТЕК Рената Ахметова. Ця компанія контролює 85% видобування усього вугілля в Україні. А «Ротердам+» створено лише для того, щоб українська компанія могла закладати високу ціну свого ж, українського вугілля. Тобто ми платимо за свій лічильник + за те, що витратила вугільна промисловість, це 25 доларів за тонну вугілля. Кожна з цих тон, вироблених на українських шахтах, продана на електроринок так, ніби їх доставили з Ротердаму. Загалом десь на 13 мільярдів гривень чистого прибутку.

Найцікавіше те, що це безсоромне обкрадання населення дозволила державна верхівка нашої влади своїм рішенням. Дивним збігом обставин нам видалось те, що компанія ДТЕК кілька років тому була на грані дефолту, тобто її акції коштували копійки. І тут, раптом зявляється людина, котра зрадістю прибдала собі таку компанію. Збігом виявилося і те, що згодом була введена формула «Ротердам +» і справи Рената Ахметова пішли вгору.

Так, що це за всезнаючі люди? Облігації купила компанія ICU яку очолює Макар Пасенюк. Дуже надійна людина, раз сам президент довірив йому продаж власної компанії «Рошен». Фінансова група стала унікальною кузнею фінансових кадрів для Порошенка: Валерія Гонтарева перед тим як очолити Нацбанк мала там значну частку акцій, акціонер Володимир Димчишин був міністром енергетики та вуглепрому в період розробки формули «Ротердам+» та й молодий голова НКРЄКП Дмитро Вовк з легкої руки якого була залучена ця формула теж з родовідної ICU.

Якби не сталося підняття тарифів і ведення формули, то б у компанії ДТЕК були б проблеми і по цей час. Особливо на зростання тарифів вплинула формула «Ротердам +» і прибутки компанії виросли в 3 рази. Зараз цю скандальну формулу намагаються скасувати через суд.

Кожна секунда приносить цій шайці 400 гривень і це лише поверх реального тарифу на прибуток, а кожні 3 секунди це вже мінімальна пенсія простого українця. А от що години це вже 1,5 мільйона гривень.

Налетай! В ПриватБанке Доллар И Евро По 3 Копейки. Выгодная Цена, И Очередное Доказательство Недееспособности Пришедших После Национализации IT-Шников

Александр Дубинский

Очередной, н-ный сбой в системе Приват24.

Доллар и евро по 3 копейки.

Выгодная цена, и очередное доказательство недееспособности пришедших после национализации IT-шников.

Бегите оттуда, пока не поздно.

Деньги за покупку авто вернут: в Украине готовят новые льготы для электрокаров

Государство вернет украинцам деньги за покупку электрокара. Недавно депутаты продлили освобождение электромобилей от налогов еще на четыре года. Машины стали дешевле примерно на 1000 долларов. А теперь в парламенте предлагают ввести еще больше льгот. Например, возвращать украинцам деньги, потраченные на электрокар. Или освободить от налога на прибыль предприятия, которые будут производить электромобили. Такие нормы прописаны в законопроектах № 8159 и №8160. Депутаты планируют рассмотреть их в первом чтении уже в ближайшее время.

Сообщает vesti-ua.net

Если законопроекты примут, до 2028 года каждый четвертый-пятый автомобиль в стране будет на электротяге.

Какие еще льготы получат электромобили, разбирался сайт “Сегодня”.

Покупателям электромобилей вернут деньги

В парламенте готовят программу поддержки развития электрокаров.

Одно из предложений – возврат подоходного налога. Украинцы отдают 18% своей зарплаты в госбюджет. Однако часть налога, уплаченного в бюджет, можно вернуть через налоговую скидку. Пока что государство возвращает деньги за траты на образование, жилье и взносы в частный пенсионный фонд. Для получения скидки надо пойти в Фискальную службу с паспортом, ИНН, договором на обучение, квитанциями за год. Там дадут заполнить налоговую декларацию, в нее надо вписать полученные доходы за год и сумму, которую человек заплатил за образование. В течении 60 дней деньги вернут.

Теперь к этому списку хотят добавить и покупку электрокара.

Поскольку электромобили дороже авто на бензине, возврат немаленький – 18% от стоимости машины.

Например, новый Hyundai Ioniq стоит минимум 746 тыс. грн. За него государство может вернуть 134 280 грн. А за подержанный Nissan Leaf стоимостью 307 тыс. грн. – 55 тыс. грн.

Еще в законопроекте предлагается отменить взнос в Пенсионный Фонд (4,8% от стоимости машины), который надо платить при регистрации авто. А для развития инфраструктуры на каждой парковке обяжут оборудовать места с зарядными станциями – минимум 5% от общего количества паркомест.

Итого, вместе с отмененными налогами, электрокары могут стать дешевле на 39,8%, если депутаты проголосуют за законопроект №8159.

Пока что официально в Украине свои электрокары продают BMW, Mitsubishi, Hyundai и Renault. Если скидка для покупателя составит 39,8%, то на украинский рынок может зайти еще больше производителей электромобилей: например, к указанным выше присоединится Nissan.

Похожие льготы есть и у других стран. К примеру, в Китае покупатель получает компенсацию в размере около 35% стоимости авто, а в США такая “скидка” составляет 25%. В Португалии, Испании, Франции, Ирландии правительство выплачивает субсидию в размере от 5000 до 7000 евро каждому покупателю. В Великобритании, Дании, Германии прямых субсидий на покупку электромобилей нет, но всех покупателей освобождают от уплаты транспортного налога на срок до 5 лет или от сбора при регистрации.Читайте также: Бум “зеленых” машин в мире: почему Украина до сих пор не производит электромобили

В Украине будут собирать электрокары и производить электробусы

Переориентация на электромобили – глобальный тренд. Страны Европы, Китай и Индия заявили, что откажутся от продаж машин с двигателем внутреннего сгорания через 10-25 лет. Да и сами автопроизводители начали ориентироваться на производство гибридов и электромобилей. Например, Volvo объявила, что к 2019 году у всех новых машин будет аккумулятор и электродвигатель. Планы перехода на электрические приводы объявили BMW, Daimler и Volkswagen Group.

Украинские автопроизводители проиграли в производстве машин с двигателем внутреннего сгорания. Но занять свою нишу в электромобилестроении еще не поздно. Поэтому парламент хочет ввести льготы и для производителей.

Если законопроекты № 8159 и № 8160 примут, то производители смогут 10 лет не платить налог на прибыль, если будут выпускать электромобили, батареи к ним или зарядные станции. Также не надо будет платить НДС при ввозе из-за границы комплектующих для электрокаров. А за импорт кузовов и кабин не надо будет платить акцизный сбор. В Украине есть запасы лития, из которого производят литий-ионные аккумуляторы. Чтобы стимулировать его добычу, в парламенте предлагают освободить компании, которые займутся добычей лития и производством аккумуляторных батарей, от налога на прибыль.

Такие скидки могут привлечь иностранных производителей собирать свои электрокары в Украине.

Льготы касаются производства и электромобилей, и электрогрузовиков, и электроавтобусов. Украинские предприятия уже пытались производить такие, однако пока без серийного производства. С господдержкой “Электрон” и “Богдан” смогут запустить серийное производство электробусов. Возможно, к ним присоединится и ЗАЗ, у которого тоже были планы выпускать электрические автобусы.

Второй проект, №8160, освободит от уплаты таможенной пошлины при ввозе батарей, комплектующих для электромобилей.

Если законопроекты примут, льготы будут действовать до 2028 года. К этому времени каждый четвертый-пятый автомобиль в Украине будет электрическим, прогнозируют автора законопроекта. А это снизит зависимость Украины от импортного топлива.

Освобождение моряков: Кремль готовит Украине ловушку

Страна-агрессор Россия готовит Украине ловушку в вопросе освобождения украинских моряков.

Об этом в эфире телеканала Прямой заявил заместитель министра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц Георгий Тука, передает vesti-ua.net

“К сожалению, недавно прозвучало заявление Путина о том, что Россия наших моряков рассматривает исключительно как нарушителей границы, Россия не отказывается от диалога для обмена или освобождения, Россия не получила еще официального ни одного обращения со стороны Украины, и эти моряки будут осуждены как фактически уголовные преступники”, – отметил Тука.

Тука убежден, что именно в таких выражениях Кремля заключается ловушка РФ.

“Сейчас мы все в восторге от того, что нам нужно любой ценой освободить наших ребят, и это эмоции, которые абсолютно понятны и на которых Россия научилась уже много лет очень удачно играть по всему миру. Вот на этих эмоциях нас фактически заставят, если мы согласимся на именно такой алгоритм, признать, что, во-первых, наши моряки виновны, во-вторых, они не находились в нейтральных водах. Если мы соглашаемся, то они – нарушители границы. И мы признаем априори правоту действий Российской Федерации в Черном море”, – сказал Тука.

По его словам, “таким образом на дипломатическом уровне пытаются фактически принять те тезисы, которые сейчас внедряют российские политики и российская пропаганда”.

Заместитель министра надеется, что процесс освобождения моряков будет происходить иначе. “Мы будем настаивать на том, что наши ребята — военнопленные, к ним должны быть применены нормы Женевской конвенции, и при посредничестве, как один из наиболее вероятных вариантов, международного комитета Красного креста, будут начаты переговоры об их освобождении. Благодаря давлению, в первую очередь, извне”, – добавил Тука.

5 декабря 2018 года вице-спикер Верховной Рады Ирина Геращенко заявила, что украинские моряки — военнопленные, поэтому Россия должна их освободить без условий и не в рамках обмена.

Расследователи группы Bellingcat проанализировали доступную в открытых источниках информацию об обстреле и захвате российскими военными украинских кораблей и их экипажей в Керченском проливе и пришли к выводу, что обстрел катера “Бердянск” ВМС Украины был осуществлен армией РФ в нейтральных водах.

Ставка Росії на вибори в Україні. Кількість проектів Кремля зростає

Акція «Стоп реванш» біля будівлі Верховної Ради із вимогою ухвалення низки законів, спрямованих на боротьбу з російською агресією. Київ, 16 січня 2018 року. Сообщает www.radiosvoboda.org

(Рубрика «Точка зору»)

Напередодні п’ятої річниці Революції гідності український інформаційний простір заполонили новини про розкол у лавах колишніх регіоналів: Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна вигнали із фракції «Опозиційного блоку» за союз із Вадимом Рабіновичем та Віктором Медведчуком.

Народні депутати від Партії регіонів Юрій Бойко (праворуч) і Сергій Льовочкін під час засідання ЦВК. Київ, 28 жовтня 2009 року
Народні депутати від Партії регіонів Юрій Бойко (праворуч) і Сергій Льовочкін під час засідання ЦВК. Київ, 28 жовтня 2009 року

З одного боку, начебто цілком позитивна новина для українського суспільства, майже подарунок, якщо зважати на дату, – проросійські сили дали тріщину й розсварилися. Це може зменшити їхні шанси на потрапляння до парламенту майбутнього скликання, адже боротимуться за один і той ж електорат.

З іншого – замість того, аби кремлівські проекти згорталися й відправлялися шукати собі кращої долі по околицях Ростова, їхня кількість зростає, мов пустельний пісок, що захоплює нові території, якщо не чинити йому спротив.

Все більше сміливості й нахабства

При чому колишні регіонали мають все більше сміливості й нахабства. Вони зовсім забули те відчуття розгубленості й страху, котре супроводжувало їх після Євромайдану, що за скоєне отримають по заслугах. Вони вже не плачуть покаянно в ефірах, виправдовуючись тим, що були лиш гвинтиками в системі Януковича.

Натомість мають нахабство цинічно заперечувати те, що Росія – агресор, пропагувати «мир», під яким слід розуміти повну капітуляцію перед Кремлем. Переслідувати активістів. Вони відчули власну безкарність й все частіше виринають не лише в чергових проектах Москви чи в партії влади, а й в інших політсилах.

Вони збільшують не лише власну присутність на телеефірах, а й обзаводяться своїми каналами, аби забивати російською пропагандою та іншою ахінеєю голови українців.

Активісти біля Верховної Ради з вимогою захистити інформаційний простір України від інформаційної агресії Росії. Київ, 4 жовтня 2018 року
Активісти біля Верховної Ради з вимогою захистити інформаційний простір України від інформаційної агресії Росії. Київ, 4 жовтня 2018 року

Збільшення кількості екс-регіоналів у публічному просторі, зростання їхньої кількості в усеможливих політичних проектах свідчить про те, що старі правила знову діють. Що система не лише не змінилася, а повернулася в дореволюційний стан. Що за злочини Майдану ніхто із політиків так і не поніс належного покарання. Що забезпечення результату для частини проукраїнських проектів важливіше, ніж ідеї. Бо ці люди є лакмусовими папірцями стану справ в країні, і збільшення їхньої концентрації свідчить про нездорові тенденції. Із наближенням виборів, котрі так і не стали святом демократії, знову варто очікувати підкупів, махінацій і так далі, хоч і в менших масштабах, ніж за біло-блакитних часів.

Тож дуже показовим стане поведінка нової влади щодо всіх цих професійних любителів Кремля. Її можна спрогнозувати вже – нічого серйозного колишнім регіоналам не загрожує. Хіба що кілька жирних посад, але вже в іпостасі представників політсил-переможців, до котрих примкнуть при першій же нагоді. Бо вони чудово знають, куди вітер дме.

Все це лиш підтверджує тезу: геть стару генерацію. Потрібно міняти не лише виборчу систему, а й політиків та правила. Підходи й людей, котрі по колу тасуються в колоді вітчизняної політичної сцени. Бо все, що застоюється, має здатність погано пахнути.

Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

“Якби чиновники України любили рідну державу так, як її люблять українська Діаспора, – в Україні було б щасливо жити кожному.”

Хокеїсти в Канаді зіграли у вишиванках, а прізвища на їхніх спинах були написані кирилицею!

Фото: Myron Dmytrovych

“Якби чиновники України любили рідну державу так, як її люблять українська Діаспора, – в Україні було б щасливо жити кожному.” Написав Ігор Дзенглюк

Порошенко про маршрут кораблів в Азов: везти суходолом – це «віддати Керченську протоку росіянам»

Петро Порошенко під час навчань на полігоні з бойовою стрільбою. Чернігівщина, 3 грудня 2018 року.

Президент України Петро Порошенко відкинув претензії критиків щодо переведення українських військових кораблів із Чорного в Азовське море через Керченську протоку, нині фактично підконтрольну Росії, що 25 листопада закінчилося розстрілом російськими кораблями українських, полоненням українських моряків і захопленням їхніх кораблів. Сообщает www.radiosvoboda.org

«Коли хтось каже, що ми мали використовувати інші, сухопутні шляхи для того, щоб перетягувати суходолом українські кораблі… Що це означає, шановні політикани? Запропонувати віддати Керченську протоку росіянам? Визнати незаконний статус окупації? Куди ви далі підете і як далі будете торгувати українською землею?» – сказав голова держави під час виступу на форумі «70 років Загальній декларації прав людини: порядок денний для України» в Києві.

Раніше критики дій українських військових моряків твердили, що командування «проігнорувало безпечний маршрут для моряків», маючи на увазі маршрут суходолом для невеликих українських бойових катерів. Зокрема, з такими претензіями виступав в інтерв’ю Радіо Свобода колишній командувач ВМС України (2014–2016 роки) Сергій Гайдук. Нинішній командувач Ігор Воронченко наголошував, що один прохід кораблів ВМС через Керченську протоку на той час уже був, а крім того, Україна мала «показати своє обличчя в Керченській протоці і в Азовському морі і показати, на що спроможні ці катери».

Через загострення Росією ситуації в Азовському морі, де російські прикордонні кораблі стали масово перепиняти й затримувати під приводом перевірок судна, що йшли до українських портів чи з них, Україна в першій декаді вересня перекинула на Азов два малі броньовані артилерійські катери, «Кременчук» і «Лубни», суходолом, автомобільним транспортом. 20 вересня два небойові кораблі Військово-морських сил України, морський буксир «Корець» і пошуково-рятувальне судно «Донбас», пройшли через захоплену Росією Керченську протоку з Чорного моря в Азовське; їх при цьому супроводжувала велика кількість російських кораблів, які іноді вдавалися до небезпечних дій, але до прямої конфронтації не дійшло. 25 листопада тим же маршрутом, через Керченську протоку, з Чорного моря в Азовське пішли ще два українські малі броньовані артилерійські катери, «Бердянськ» і «Нікополь», і невеликий рейдовий буксир «Яни Капу»

Того дня російські силовики поблизу Керченської протоки відкрили вогонь по трьох українських кораблях, які після невдалої спроби мирно пройти з Чорного в Азовське море (Росія фізично заблокувала судноплавний канал розвернутим упоперек вантажним судном) поверталися назад до Одеси, і силою захопили їх, а також узяли в полон 24 українських моряків. При цьому були поранені, за даними української сторони, шестеро з них; російська сторона заявляє про трьох поранених. Відповідно до міжнародного права, ці дії Росії, як і тарани одного з українських кораблів російськими раніше того ж дня, є актами агресії.

Морякам, усупереч міжнародному праву, яке визначає їхній статус як військовополонених, висунули кримінальні звинувачення в «порушенні російського кордону» – попри те, що, за українсько-російським Договором про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року, «торговельні судна та військові кораблі, а також інші державні судна під прапором України або Російської Федерації, що експлуатуються в некомерційних цілях, користуються в Азовському морі та Керченській протоці свободою судноплавства»; крім того, через будь-які територіальні води, в тому числі й ті, на які незаконно претендує Росія навколо окупованого нею українського Криму, гарантоване право мирного проходу кораблів і суден усіх держав, відповідно до Конвенції ООН із морського права.

Полонених уже доставили з Криму до Росії, до Москви: нині 21 із них перебуває у слідчому ізоляторі «Лефортово», ще троє – в медчастині ізолятора «Матроська тиша». Росія більш ніж за тиждень утримання полонених моряків досі не дозволила відвідати їх українським консульським працівникам.

Європейський суд із прав людини ще 30 листопада повідомив про своє рішення у зв’язку з новим, уже п’ятим міждержавним позовом України до Росії, що Росія до 3 грудня була зобов’язана відповісти на запитання: чи позбавлені офіцери і матроси з українських кораблів волі, і, якщо так, на яких підставах їх утримують; чи є серед них поранені, і, якщо так, хто вони, які їхні поранення і яку медичну допомогу вони отримали. Росія також мала обґрунтувати відповіді належними документами.

Україна вирішила долю Керченської протоки: Ніхто нікуди не йде

чНавіть після атаки з боку РФ, кораблі військово-морських сил України і далі будуть ходити через Керченську протоку.

Такі кроки потрібні для того, щоб наша країна остаточно не втратила Азовське море. Сообщает korupciya.com

«Ми не порушили жодного пункту жодного договору, ми діяли абсолютно так само, як і в попередній раз. Але ми не відмовимося від нашого права проходити через Керченську протоку і від нашого права бути присутнім в Азовському морі», – заявив в ефірі одного з телеканалів глава Міноборони Степан Полторак.

Так, якщо Україна відмовиться від проходження військових кораблів через Керченську протоку, це буде означати, що Росія повністю окупувала Азовське море і ми просто втратимо ще одну територію, чого Україна не може собі дозволити.

За запевненням міністра, «сьогодні ніхто нікуди не йде», Україна відновить діяльність в Азовському морі тоді, коли Військово-морські сили України будуть готові.

«Коли будемо готові до проведення наступного переходу для проведення ротацій наших підрозділів, ми будемо здійснювати такі ж проходи з виконанням всіх міжнародних норм і прав. До цього часу, я думаю, міжнародний тиск на Росію дасть їм зрозуміти, що вони не виконують міжнародні зобов’язання», – вважає Степан Полторак.

Відзначається, що проходи військових кораблів будуть, як і раніше, проходити з дотриманням всіх міжнародних норм.

Додамо, що за словами Полторака, якби українські моряки у Керченській протоці відкрили вогонь по російських військових, Кремль пішов би на повномасштабну агресію.

“Вони герої. Якщо б вони відкрили вогонь, навряд чи у нас сьогодні відбувалася би ця передача, і було би все по-іншому. Тому що Російська Федерація чекала і готувала цю провокацію… 

Із тих перехватів, які ми бачили, із перемовин між кораблями ФСБ Росії та Чорноморського флоту та нашими моряками, де вони ображали, де вони нахабно себе поводили, де вони врешті застосували зброю, – тільки витримка врятувала ситуацію від широкомасштабної агресії”, – сказав Полторак.

Американський музикант знайшов у собі українське коріння завдяки лекції про Голодомор

Музикант, майстер із виготовлення музичних інструментів Джон Видиш. Сообщает www.radiosvoboda.org

Музикант, майстер із виготовлення музичних інструментів Джон Видиш знайшов у собі українське коріння вже в дорослому віці, вивчаючи історію Голодомору в Україні. Знання про невідому світові трагедію настільки його сколихнуло, що Джон поставив собі за мету розповідати про Батьківщину своїх пращурів за будь якої нагоди у повсякденному житті. Журналісти «Голосу Америки» нещодавно зустріли Джона на ринку міста Портланд у штаті Орегон на північному заході країни.

Ось типовий діалог з покупцями музиканта і майстра Джона Видиша, який продає музичні інструменти власного виробництва на ремісничому ярмарку в Портланді:

– Вибачте, що це за прапор?

– Це національний прапор України. Я його тут виставляю, щоб нагадувати людям, що Україна зараз воює за своє існування з Росією. Війна там триває вже з 2014 року. І понад 10 тисяч українців вже загинули в цій війні. У нас, в Америці, про це дуже мало повідомляють. Ви про це чули раніше ?

– Ні.

– Чи ви знали про війну в Україні?

– Ні, не знав.

– Чи ви знаєте, що наш американський уряд відправив в Україну людей, щоб допомогти українцям у їхній боротьбі з росіянами?

– Ні, я не знав.

– А це правда. А що найважливіше, якщо Україна буде вільна, то й Європа буде вільна. А якщо втратимо Україну, втратимо всю Європу. Ось що мене турбує.

​Разом з японськими, китайськими, індійськими флейтами Джон привозить сюди і українські сопілку, калюку, інколи навіть трембіти.

Інструменти для Джона – не просто робота чи хобі. Майстрування він вважає сенсом свого життя.

Його основні клієнти – батьки з дітьми та молодь. Як каже майстер: «Ті, хто має бажання вчитися».

Джон Видиш називає себе українським патріотом та «музичним шаманом». Його пращури по батьковій лінії іммігрували до США з України понад сто років тому.

Джон запрошує нас до себе в майстерню і обіцяє розповісти власну українську історію.

​«Я виростав в американській родині. Мій батько та дідусь з бабусею народилися тут, у США, вони жили у Баффало, Нью-Йорку. Я знав, що ми маємо українську кров. Але загалом ніхто про це не говорив, всі були зайняті, щоб бути американцями. Інколи мій батько називав мене словами «маленький бойчок», але ми не знали, що це українська мова», – розповідає Джон.

Чоловік живе з двома вовкопсами. Каже: його самого місцеві також називають «самотнім вовком».

«Мій самець – десь на 75% вовк, а самка – на 85%, решту вони мають від собаки маламута. Коли самець був маленьким, він почав підспівувати, коли я грав на флейті, своїм крихітним голосом, з того часу щоразу, коли я граю, він завжди підспівує», – каже музикант.

По-справжньому українцем Джон відчув себе вже у дорослому віці – коли вперше почув про голод в Україні у 1932–1933 роках.

​«Я обрав у коледжі лекції з історії Східної Європи, це було в рамках курсу політології. Професор проводив лекцію, як селяни повставали проти політики сталінської Росії в 1930-х роках. І в цьому контексті він торкнувся теми Голодомору. Я ніколи не чув раніше про голод в Україні. І коли він почав це все описували, скільки мільйонів людей загинуло через те, що зробив Сталін, я почав тремтіти. З очей полились сльози. Мене розлютило, що з людьми, до яких я належу, так погано поводилися. З того часу я почав запитувати себе, хто такі українці, хто ми», – розповідає він.ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Убиті Голодомором: реальна кількість жертв та докази штучності

​Так склалося, що Джон обрав у житті шлях майстра музичних інструментів. Навчався у приватних вчителів у штатах Колорадо та Орегоні. Каже, що вивчення нової культури надихає його виготовляти нові інструменти: «Я почав робити азійські бамбукові флейти – індійську бансурі, японську шакогачі, китайську сяо. Українські інструменти я почав робити пізніше, коли почав більше дізнаватись про Україну, про гуцулів, про Карпатські гори і про музику того регіону. Вона мене дуже приваблює».

Він здебільшого працює з бамбуком, який закуповує в місцевому китайському магазині.

«​Китайський бамбук сильний, стійкий, я можу щотижня його купувати у великій кількості, якщо потрібно, він недорогий. Один стовбур бамбука – 4 долари, з нього я можу зробити 8 флейт по 20 доларів», – каже Джон.

Серед інструментів, які найлегше продати, каже Джон, українська сопілка.

​«Сопілка – на ній легко грати, люди її люблять. Грати добре – це вже інша історія. Але почати легко. Американці люблять те, що можна легко почати», – вважає Джон.

Джон записав кілька альбомів власної імпровізованої музики. Коли згадує трагічні історії українського народу, обирає зазвичай японську флейту шакогачі.

«​Для мене Голодомор – це дуже гірка частина української історії. А цей інструмент має дуже глибокий, вдумливий, дуже низький, звук. Це як музичний меч. Коли Ганді відвідував Японію і почув шакогачі, він сказав, що це «пісня голосів померлих», – каже Джон.

Шакогачі для музиканта також символ опору, який він дуже чітко бачить в українського народу.

«Цей інструмент був створений у феодальній Японії замість зброї, якою ти можеш себе захистити. Коли японцям заборонили носити зброю, вони вирішили перетворити свої флейти на зброю. Тож ця річ є одночасно кийком і музичним інструментом»​, – показує Джон.

Джон розповідає, що його як українця поєднує з вовками суттєва риса – гостре відчуття несправедливості і бажання боротися за правду.

У Раді пропонують повторно присвоїти Бандері звання Героя України

Степану Бандері вже присвоювали звання Героя України у січні 2010 року. Сообщает www.radiosvoboda.org

У Верховній Раді зареєстровано проект постанови, яка пропонує присвоїти провідникові ОУН Степану Бандері звання Героя України. Проект відповідного звернення до президента України зареєстровано в парламенті 5 грудня.

За повернення звання Героя України Бандері виступив 21 депутат з різних фракцій. Текст звернення наразі відсутній на сайті парламенту.

Тепер проект постанови має розглянути комітет з питань культури та духовності.

Бандера боровся за незалежність України і переміг – Мірошниченко

Степану Бандері вже присвоювали звання Героя України у січні 2010 року – за каденції третього президента України Віктора Ющенка. Відзнаку з рук президента отримав онук Бандери.

У квітні того ж року, після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, Донецький окружний адміністративний суд визнав незаконним присвоєння Бандері відповідного звання.