Уявіть себе у власній квартирі. Травневий ранок звичайного буднього дня. Ви снідаєте на кухні з дружиною, чоловіком чи просто коханою людиною…

Уявіть себе у власній квартирі. Травневий ранок звичайного буднього дня. От сьогодні, наприклад. Ви снідаєте на кухні з дружиною, чоловіком чи просто коханою людиною. Дивитеся телевізор, розповідаєте про плани на день та обговорюєте вихідні. Кухнею шириться запах сніданку. З іграшковою машинкою повз вас пробігає син. Копія діда. Або маленька донька сидить у вас на колінах та щось лепече зрозумілою лише їй мовою.

Лунає дзвінок. Ви відчиняєте двері та бачите на порозі людей у військовій формі. Вони спокійно зачитують Постанову Державного комітету оборони та повідомляють, що ви маєте 15 хвилин на збори (це якщо вам пощастить).

Повідомляє prefiksblog.co.ua

Перші дорогоцінні хвилини ви витрачаєте на запитання в повітря «Чому?», «Як?», «Навіщо?». Потім розумієте, що це не жарт, і починаєте збиратись. Що візьмете в першу чергу? Документи? Техніку? Налякані діти починають плакати та задавати багато питань.

Ви чомусь вирішуєте взяти старий годинник, але забуваєте про ліки. В якийсь момент військовим просто набридає чекати і вони, забуваючи про обіцяний час, виводять вас на вулицю. Там разом із дітьми вас буквально заштовхують у вантажівку. В іншу автівку залазять сусіди, і дядько, який живе на кілька поверхів вище, починає лаятись на військових.

Його розстрілюють. Тобто на очах ваших дітей військовий піднімає автомат та стріляє в чоловіка. Той падає. Вже за півгодини ви приїжджаєте на вокзал, де вас вантажать у вагони. Ви не можете постояти за себе, за дружину та дітей. Ви взагалі нічого не можете вдіяти.

В дорозі вас у кращому випадку годуватимуть раз на день. Солоною і подекуди зіпсованою їжею. Супроводжуючі будуть задавати лише одне питання: «Трупи є?». Люди чіплятимуться за померлих, плакатимуть, не віддаватимуть. Тіла дорослих солдати будуть викидати у двері, дітей ― у вікно. А тих, кому вдасться вижити і доїхати, очікує багаторічне життя на чужині. У ворожому регіоні, незвичному кліматі і умовах, направлених на моральне, а подекуди і фізичне знищення вашого народу. І прокидаючись кожного дня, ви будете згадувати той безтурботний травневий ранок та…
Уявляти себе у власній квартирі.

18 травня 1944 року почалась операція з депортації кримських татар. Всього 60 годин та 3500 вагонів знадобилось радянській владі для виселення з півострову більш ніж 180 000 людей. Число збільшилось в 1945 році, коли після закінчення війни у місця депортації відправились кримські татари, що захищали СРСР на фронтах Другої світової.