Цей «майстер на всі руки», як він себе називав, на початку здавався дуже порядним, і все йшло непогано. Але з часом Віталік продемонстрував особливий талант — створювати проблеми там, де їх не мало бути

Я сиджу на кухні, переді мною холодна кава, яку я вже втретє розігріваю в мікрохвильовці. І ось я думаю: чому все це сталося саме зі мною? Що я зробила не так? Чому цей ремонт перетворив моє життя на справжнє пекло? Стеля у ванній облізла, плитка, яка мала стати прикрасою, тепер виглядає як прощальний жест від цього «майстра». Дивлюсь на все це і просто не можу стриматися від сліз. І найбільше питання: як же мені тепер покарати цього Віталіка?

Цей «майстер на всі руки», як він себе називав, на початку здавався дуже порядним, і все йшло непогано. Але з часом Віталік продемонстрував особливий талант — створювати проблеми там, де їх не мало бути. Три рази затопив сусідів через свою неакуратність. Три рази! І щоразу мені доводилося вибачатися перед ними, як дитина, що ненавмисно зламала чужу іграшку. Спочатку вони ще лагідно говорили: «Нічого страшного, будьте обережні», але після третього разу стосунки з ними стали набагато холоднішими.

Я зрозуміла, що не можна більше дозволяти собі бути наївною. Потрібно дати відсіч. Спочатку я вирішила компенсувати сусідам збитки, заплатила за їх ремонт, хоч і це не було приємно. Але коли вони почали вимагати більше і подали заяву до поліції, погрожуючи судом, я вирішила, що на цьому мої поступки закінчуються. Якщо хочуть судитись — хай подають. А я більше не збираюсь нічого платити без відповідного кошторису.

— Не дам ні копійки більше! — сказала я сама собі. І в цей момент задзвонив телефон. Це була моя сестра Олена. Ми довго обговорювали ситуацію, і я поділилася з нею планом щодо Віталіка.

— Слухай, — почала я обережно, — а що як ми влаштуємо йому пастку? Ти ж шукаєш майстра для кафе-караоке.

Олена розсміялась.

— Що ти задумала, сестро?

— Та нічого особливого, — відповіла я з усмішкою. — Він більше не відповідає на мої дзвінки і не з’являється, щоб перевірити свою «роботу». А там все так криво! Що якщо ти запросиш його до себе для ремонту, а коли він приїде, ми просто закриємо його у кафе?

Олена замовкла на кілька секунд, переварюючи мою ідею.

— У тебе ж є охорона, — додала я, — отже, можемо змусити його повернути гроші хоча б за демонтаж ванної. У мене є кошторис, все по закону. А ще можемо взяти його паспортні дані і подати до суду.

— Цікаво, — повільно відповіла сестра, і я почула, як у її голосі з’явилась цікавість. — Але ти впевнена, що це спрацює?

— Варто спробувати, — відповіла я. — Тому що терпіти цього некомпетентного майстра вже не можу.

Минуло два тижні, і Олена подзвонила, повідомивши, що Віталік погодився приїхати оглянути кафе. Ми домовились про час, і я поїхала туди, де вже чекала охорона.

Віталік приїхав вчасно, з інструментами в руках, впевнений у своїй неперевершеності. Як тільки він ступив у кафе, двері зачинилися за ним з гучним клацанням. Олена чудово грала свою роль.

— Доброго дня, — сказала вона, намагаючись стримати посмішку, — у нас тут маленька проблема.

Віталік не встиг зрозуміти, що відбувається, як я вийшла з прихованого куточка. Він поблід, коли побачив мене.

— Ну що, майстре, — почала я холодно, — готовий відповідати за свою роботу?

Він спробував виправдовуватись, щось мимрив про труднощі та погані матеріали, але я була невблаганна.

— У тебе є два варіанти, — сказала я, дивлячись йому в очі. — Або ти повертаєш гроші за демонтаж і виправляєш свої помилки, або ми подаємо на тебе до суду, і тоді вже ти будеш відповідати за все перед законом.

Віталік здався. Під тиском ситуації він підписав всі необхідні документи і пообіцяв усе виправити. Хоч я і розуміла, що від нього не варто очікувати чудес, відчуття перемоги було солодким.

Але найгірше було не з ним. Повертаючись додому, я зрозуміла, що моя найбільша битва ще попереду. Не з майстрами і не з сусідами, а з моїм власним розчаруванням. Адже ми довіряємо людям, а вони так часто нас підводять.