Повернувшись, вона привезла ще більше грошей і почала розповідати всім, яка вона працьовита, а чоловік — безтолковий. Тим часом Володимир залишився сам: готував їжу, доглядав господарство, виховував сина. Він намагався впоратися з усім, але Тетяні цього здавалося замало
Володимир має достаток і господарство, але залишився без дружини. Тепер його думки зайняті лише одним питанням: як доживати решту років? Люди навколо часто осуджують: “Що це за чоловік, який дозволив дружині поїхати на заробітки за кордон?”
Тепер Володимир і сам про це замислюється. Але тоді все виглядало інакше. Хоча він благав Тетяну залишитися, вона була непохитною.
— Якщо ти не хочеш їхати, то мушу їхати я, — відповіла вона.
Володимир не розумів: чого їй не вистачає? У них була і хата, і господарство, і син, який підростав. Але Тетяна мала свої плани: зробити в домі ремонт, купити нові меблі, щоб не соромно було приймати гостей.
Тетяна не могла збагнути, чому її чоловік не розуміє цього. А Володимир щиро дивувався, чому він повинен їхати, коли вдома у нього є стабільна робота і звичний побут. Та зрештою Тетяна зібрала речі й вирушила за кордон.
Рік її не було. Коли повернулася, привезла гроші, але в її ставленні до чоловіка щось змінилося. Володимир думав, що це тимчасово, що як тільки гроші закінчаться, все повернеться до звичного. Але помилився. Тетяна знову поїхала, і цього разу на довше.
Повернувшись, вона привезла ще більше грошей і почала розповідати всім, яка вона працьовита, а чоловік — безтолковий. Тим часом Володимир залишився сам: готував їжу, доглядав господарство, виховував сина. Він намагався впоратися з усім, але Тетяні цього здавалося замало.
Вона їздила б і далі, якби здоров’я не підвело. За два місяці після повернення Тетяни не стало.
Так Володимир залишився сам: 52 роки, дорослий син, якому щойно виповнилося 20. Чоловік не знає, що робити далі.
Нову жінку він до хати не приведе — сина залишати самого не може. Але коли той одружиться, до них прийде невістка, яка може почати все змінювати на свій лад. А раптом і вона відправить сина на заробітки, і все повториться знову?
Володимир уявляє свою долю: самотній, без підтримки, без рідної душі поруч. Він майже щодня йде на кладовище до Тетяни.
— Ну як ти там? Все маєш, тепер щаслива? — питає він, а по щоці стікає сльоза.
Його охоплює жаль, адже всі їхні зусилля, праця Тетяни й самого Володимира, здається, пішли в нікуди.
Самотність стала його постійною супутницею. Він уже почав розмовляти з коровою і курми, а собака став йому найкращим другом. Син ображається на батька, звинувачуючи його в тому, що мати поїхала на заробітки.
— Ми це робили, щоб у вас було все: їжа, одяг, гроші, — пояснює Володимир, але син його не слухає.
Володимир упевнений: колись син зрозуміє, коли сам створить сім’ю. Тим часом чоловік замислюється над тим, щоб продати господарство, але залишає все, бо знає: раптом синові це знадобиться.
Він давно навчився всього: і в хаті, і на подвір’ї. Але кому це тепер потрібно?
І щодня він іде на могилу Тетяни, розповідає їй про свої справи і свої плани. Але відповіді немає. І залишається тільки чекати, як складеться його доля далі.