Артур проявив себе не найкраще вже після першого танцю, а Віка не знала, як реагувати на його поведінку: вдавати, що нічого не сталося, чи втекти
Віка була не з тих жінок, які чекають, поки хлопець сам зробить перший крок чи запропонує стосунки. Вона не вірила в казки про принців, які приходять у життя, щоб усе змінити. Її філософія була простою: якщо хочеш щось отримати, дій сама. Так вона і зробила, фактично “змусивши” Артура стати її чоловіком. Але доля приготувала їй дещо зовсім неочікуване.
Віка закохалася в Артура з першого погляду. Він був справжнім красенем, за яким дівчата просто бігали. Однак більшість з них лише спокушали його зовнішністю, сподіваючись, що він сам проявить ініціативу. Віка ж вирішила не чекати. Вона почала діяти: запросила Артура на побачення, зацікавила його, і незабаром їй здавалося, що хлопець відповів їй взаємністю.
Однак ідилія швидко розсіялася, коли Віка повідомила Артуру, що вона вагітна. Його реакція виявилася несподіваною: хлопець попросив її “вирішити це питання”. Тоді у Віки вперше з’явилася підозра, що Артур її не любить. Але дівчина не збиралася здаватися. Вона вирішила: якщо він не візьме відповідальність сам, вона звернеться до його батьків.
Ця заява серйозно налякала Артура. Його родина мала зразкову репутацію, і така ситуація могла викликати справжній скандал. Віка прямо запитала хлопця: “Чому ти зі мною зустрічався, якщо не мав серйозних намірів?” Артур зізнався, що вона йому подобається, але він не готовий до шлюбу. Віка ж переконувала його, що інколи обставини вимагають рішучих дій. Вона пообіцяла, що він не пошкодує, якщо одружиться з нею.
Весілля не було ідеальним. Артур проявив себе не найкраще вже після першого танцю, а Віка не знала, як реагувати на його поведінку: вдавати, що нічого не сталося, чи втекти. Однак після свята життя почало налагоджуватися. Артур виявився працьовитим, вони переїхали в орендовану квартиру, а згодом у них народилася донька.
Та через рік Віка дізналася про іншу жінку, яка ще на їхньому весіллі намагалася привернути увагу Артура. Віка не злякалася: вона прямо поговорила з “розлучницею” і попередила її, що вдруге таке не залишить без наслідків. Артур знав про цю розмову, але промовчав.
Час ішов. Артур працював на двох роботах, вони почали будувати свій будинок. Віка також працювала і доглядала за дітьми. Здавалося, щастя вже не омине їхню сім’ю. Але одного дня трапилася трагедія: на другій роботі Артур отримав серйозну травму і став непрацездатним. Уся відповідальність за сім’ю лягла на плечі Віки.
Вона почала їздити на заробітки за кордон, щоб утримувати чоловіка і дітей. Донька вдало вийшла заміж і тепер допомагає матері. Попри всі труднощі, Віка не скаржиться. Вона знає, що впорається з будь-якими викликами.
Віка хотіла б сказати всім чоловікам: перш ніж заводити стосунки на стороні, подумайте, чи впевнені ви в своїх почуттях. Адже життя може несподівано змінитися, і тоді ті, на кого ви покладали надії, можуть вас залишити.
Нова пасія Артура не прийшла йому на допомогу в скрутну хвилину. Натомість Віка залишилася поруч, хоча й не з любові, а через обіцянку, яку вона дала: “І в горі, і в радості”.