— Де там? Хоч би колготки з нього попрала. Розвішуєш їх, як є, і вдома запах такий, ніби ми в туалеті живемо! — продовжував чоловік

— Мамо, на вулиці дощ. Закрий балкон, щоб Тетянка не застудилася, — сказав Юрко, роблячи уроки.

Мама глянула у вікно кухні, але дощу там не було.

— Юро, дощу немає, — відповіла вона й продовжила готувати обід, наспівуючи знайому мелодію.

— Мамо, я точно бачу, що йде дощ, — наполягав хлопчик.

Мама вирішила перевірити. Вона зайшла в кімнату, де Юрко сидів за письмовим столом, а маленька Тетянка гралася біля шафи.

— Щось дійсно капає, — здивувалася вона.

Жінка підійшла до балкона, щоб подивитися, у чому річ. Але замість дощу почула голосну сварку сусідів із квартири поверхом вище. Вона вже хотіла закрити двері, щоб діти не чули, як раптом почула своє ім’я.

Чоловік із роздратуванням вигукнув:

— Як це можна витримати? Подивись на Ольгу з нижнього поверху! У неї діти завжди доглянуті, чисті й нагодовані. Тетянка ще навіть горщик не освоїла, але вона так дбає про неї! І речі випере вчасно, і на прогулянку малу, як на свято, одягне. Завжди охайна, біла! А ти? — не міг заспокоїтися він.

— Я теж дбаю про нашого Максима. Він теж чистий ходить, — невпевнено виправдовувалася дружина.

— Де там? Хоч би колготки з нього попрала. Розвішуєш їх, як є, і вдома запах такий, ніби ми в туалеті живемо! — продовжував чоловік. — Пелюшки хоч би раз нормально випрала. Сором один! Що люди подумають? Ще й покривало сире вивісила. Всі сусідські вікна заляпала! Йди до Ольги, навчись у неї, як правильно господарювати!

Сусіди довго сперечалися, але Ольга зрештою закрила балкон, щоб діти не чули сварки. Їй було і смішно, і приємно, що її поставили за приклад.

Увечері Ольга розповіла чоловікові про сусідську суперечку. Він лише усміхнувся й запитав:

— А як ти зараз речі переш, коли пральна машина зламалась?

Жінка відповіла:

— Ставлю виварку на плиту, додаю господарське мило та білий одяг. Кип’ячу, а потім полощу у ванній, коли вода охолоне. Тому наші діти завжди ходять чисті й у білому.