“У вас по під’їздах людей не стріляють”. Опублікували останню пророчу переписку застреленого журналіста

У серпні 2016 року російський журналіст Аркдій Бабченко заявив, що Україна – “принаймні вільна країна, де людей по під’їздах не стріляють”, передає Корупція.Інфо

Про це на своїй сторінці в Facebook згадав український автогонщик і журналіст Олексій Мочанов.

“Одного разу Бабченко мені написав текст – я його зараз опублікую. Толковий був хлопець.

Злий, досвідчений, упертий, тямущий і – нещадний. Кожен раз на ніч що-небудь про Путіна і Росію видавав …

Йому слово …

“… Війна робить з суспільством те ж саме, що і публічна страта, – знімає заборони.

Найнегативніше, що може статися з Україною на цій війні, – “чеченізація” суспільства. Коли в ім’я “військової необхідності” знімається спочатку одна заборона, потім друга, потім третя. Коли починають схвалювати ті дії і ситуації, які неприпустимі в мирному житті. Відбувається це не враз, не відразу.

Спочатку один крок, потім другий, а через десять між “нормою” і “військовою необхідністю” виявляється вже прірва, переступити яку назад набагато важче … В українському суспільстві почалися ті ж процеси, що і в російському під час чеченської війни.

… Війна – закінчиться.

А ненависть і породжений нею психоз – залишаться. І вони обов’язково будуть перенесені всередину країни. Закон перестане існувати не тільки для ворогів. Він перестане існувати для всіх. Перш за все – для самих себе. Тому що іншого шляху просто немає.

Суспільство, яке погодилося з презумпцією винності, колективною відповідальністю, позаправовими методами, не відмовиться від них після закінчення війни.

На ці рейки легко встати, але з них важко злізти. Що далі? Далі Україну чекають післявоєнні проблеми. В’єтнамський синдром повернеться з котлів та оточень (а він буде, не треба спокушатися). Почнуться якісь каламутні теракти в метро.

Вони і зараз є, але поки за всім тим жахом, що відбувається на Донбасі, не помічається. А потім всі помітять. Обов’язково.

Суспільство, яке звикло жити на межі, саме підхопить цю тему. А оскільки зовнішнього ворога вже немає, а страх і масовий психоз є, то вони неминуче будуть перенесені на ворога внутрішнього. Який буде створений в найкоротші терміни …

… Потім якийсь – вже український – журналіст запитає, що щось тут не так. І суспільство буде готове вже до розправи над ним – пособником терористів. І також буде говорити про тимчасову необхідність.

Тимчасова необхідність – вона взагалі якось назавжди. Потім на тлі боротьби з терористами – російськими диверсантами (які, не сумніваюся, будуть в реальності, але ще більше – в головах), журналістами “Лайфньюс” або проплаченими тітушками, неважливо, – будуть прийняті потрібні кому-небудь закони і обмежені цивільні права. Потім почнуться і арешти.

А потім…

А чорт його знає, що потім. Один з варіантів “путінської” України, можливо “, – процитував Олексій Мочанов переписку дворічної давності з Аркадієм Бабченко.