ЇДУ В МЕТРО В ГІДРОПАРК, ЗАБРАТИ ВІВ З ТО. БАБУСЯ ЗАЙШЛА В ВАГОН І СІЛА ПОРУЧ. – ОСЬ ЇДУ НА БАЗАР. КУПИЛА 3 КГ КАРТОПЛІ, ПРИЇХАЛА ДОДОМУ ..

– Я вам трохи розповім про себе. Ви ж не проти?

Їду в метро в Гідропарк, забрати вів з ТО, щоб відправиться в сторону Обухова. Бабуся зайшла в вагон і сіла поруч.

– Я не проти

– Ось їду на базар. Купила 3 ​​кг картоплі, у дядьки, приїхала додому, розглянула і засмутилася. Немає жодної хорошої картоплини. Ви подивіться що він мені дав.

Бабуся дістає з полотняною сумки пакет з картоплею і показує мені пожухлі з вибоїнами картоплини, схожі на астероїди зі слідами метеоритного дощу.

– Я ось повернуся на базар, знайду цього мужика і віддам йому його картоплю. А їсти її не стану. Нехай подавиться. Думає якщо я стара, мені можна всунути ось таке.

Сьогодні ж релігійне свято. Хотіла собі приготувати поїсти. До церкви сходити. Я не дуже церковна і релігійна. Але іноді буваю в церкві. Свічку ставлю за упокій своїх мами і тата. І за дочку. Вона вже померла. Тільки внуки у мене є, а так я одна. Мені 93. Я народилася в 25 році. Голод пережила, коли мені було 7 років. А в 12 років у нас тата забрали. Ворог народу. Але я не скаржуся. Я сама живу, але з усім справляюся. Онуки далеко. Зараз знаєте яка складне життя у молоді?

Бабуся їде з правого берега на якийсь ринок на лівому. Живенько така. Мова логічна, виразна. Видно, що не вистачає простого людського спілкування. Тому хочеться поговорити хоч з незнайомою людиною поки їде в метро.

Мені сказали, що я проживу до 95 років.

– А чому до 95? Живіть більше, мінімум до 100 та.

Я виходжу в Гідропарку, дав моєї супутниці 100 гривень. Нехай купить собі хорошої картоплі.

PS: Коментуючим. Мій текст не про мої хрену 100 гр. Вона їх не просила. Поговорити їй хотілося. Мій текст про конкретну бабусю. Про те, що поруч з нами живуть цілком адекватні довгожителі, живі свідки великої історії і носії своїх особистих історій. І про те, що в 93 можна бути активною, цікавою і розсудливою людиною.

Сергей Гайдай