ПРОБЛЕМА З “ЛОЖИСЬ, БАНДЕРА”. ЦЕ ПОТЕНЦІЙНІ ЗРАДНИКИ, ЯКІ БУДУТЬ ВІДКРИВАТИ ВОРОТА В КИЇВ, ЯКІ РОЗДАВАТИМУТЬ ЗБРОЮ ДИВЕРСАНТАМ ТА СТРІЛЯТИМУТЬ НАМ В ПОТИЛИЦІ

Проблема з “Ложись, Бандера” – це не зовсім про образи чи свинську поведінку.

Це більше про національну безпеку. 
Поліцейські – люди, які мають зброю та монополію на насильство у містах.

Повідомляє prefiksblog.co.ua

Райвідділки – це і великі склади зброї, і картотеки, і бази різні.

В Донецьку і Луганську менти одними з перших радо приймали групи спецназу ГРУ, роздавали зброю привезеному бидлу і самі ставали під прапор вигаданих республік.

Ставали, тому що ментально були росіянами, не українцями. Вони всі ще жили в совку, жили міфами про Бандеру, про доблесний уголовний розіск, про Дзержинського, про адін народ.

У них не було запобіжного механізму, який змушував би їх опиратися окупантам. Бо вони не вважали їх окупантами. Вони вважали їх своїми, совками по крові і менталітету.

І коли я в Києві чую як спецпризначенці кричать Ложись, Бандера, коли я бачу як купа поліцейських святкує День беркуту чи День Радянського карного розшуку, я розумію, що ці люди ментально не на нашому боці. Це потенційні зрадники, які будуть відкривати ворота в Київ, які роздаватимуть зброю диверсантам та стрілятимуть нам в потилиці.

І я не довіряю таким людям. І я вважаю, що їм не місце в поліції. Вони не можуть мати право на насильство, вони не можуть легально носити зброю.

Хай працюють десь в охоронних фірмах і приватних структурах, але точно не на державній службі і не на охороні громадського українського порядку.

Ми знову наступимо на ті самі граблі, але буде вже пізно.

Антон Ходза