СЕРПЕНЬ 1937 РОКУ, ЛЬВІВЩИНА. МАЛЕЧА З ЯБЛУКОМ – МОЯ МАМА СТЕФАНІЯ, ЇЙ 4 РОКИ. У ВІЙНУ ПІД ЧАС ОБСТРІЛІВ ВОНА БУДЕ ХОВАТИСЯ В САДКУ..

Серпень 1937 року, Львівщина. На фото діти зі звичайної галицької родини. Вони ще не знають, що через два роки їх затишний світ зруйнують криваві людожери – один з Москви, другий з Берліна…

Попри страшні випробування, дякуючи Богові та надлюдським зусиллям батьків, ці діти виживуть.

Повідомляє prefiksblog.co.ua

Малеча з яблуком – моя мама Стефанія, їй 4 роки. У війну під час обстрілів вона буде ховатися в садку і назавжди запам’ятає, як падатимуть у траву збиті кулями стиглі вишні…

Братові 10 років. Його, 17-річного студента сільськогосподарської школи, за зв’язки з УПА посадять у в’язницю у Львові, де катуваннями будуть вибивати свідчення. Далі 10 років таборів у Воркуті, поселення у Караганді. Аж до початку 1990-х брат буде під постійним наглядом КГБ.

Заодно вишлють у Сибір і батька родини…

Красуні-сестрі 15 років. Її чоловіка, 25-річного сотника УПА, вб’ють у бою енкаведисти. Уже мертвим привезуть до комендатури, роздягнуть до половини і “посадять” закривавлене тіло біля воріт – задля остраху і в наді, що родичі прийдуть і їх арештують. І вона його побачить – та зусиллям волі змусить себе пройти не зупиняючись…

Енкагебісти будуть розшукувати 23-річну згорьовану вдову з двома дівчатками двох і чотирьох років на руках. Їх переховуватимуть добрі люди, а діти розівчаться плакати і тривожно завмиратимуть при кожному шелесті: тихо, совіти йдуть…

16-річна Стефанія (152 см зросту, 40 кг ваги) у серпні 1949-го не послухає свою матір і таки піде на танці, адже їй накінець купили туфлі! Потрапить в облаву. Офіцер НКГБ буде бити і кричати: Где твоя сестра? Говори, бандеровское отродье!

Непритомною кинуть у підвал. На ранок у комендатуру прийде мама – рятувати свою дитину…

Жіночу частину родини теж чекатиме Сибір.

Через роки сім’я возз’єднається і в кінці 1960-х повернеться на рідну землю. У дітей з фотографі уже будуть свої діти, в українських паспортах яких у графі «місце народження» записано: Прокоп’євськ, Кемеровська обл., Росія.

Замість епілогу – діалог:

– Бандеровцы убивали русских солдат!

– Де вбивали? В Москві, Рязані чи Тамбові

– Нет! Они их убивали на Западной Украине!

– А що робили рускіє на Західній Україні?!

Юлія Сивак