«Слуга народу». Це книжка, написана у Вінниці в 1992 році. З неї клептомани «позаімствували» не лише назву, сюжет, а…

Шановні зелюки!

Нікому не хочеться визнати себе лохом. Ви – не виняток. Тому просто візьміть до відома і майте на увазі, як вас поімєлі клептомани (болезнь така, якщо знаєте) й зробили вас мимоволі учасниками циркового перфомансу.

Повідомляє startko.co.ua

1. «Слуга народу». Це книжка така, написана у Вінниці ще в 1992 році письменником Василем Рудиком. З неї клептомани «позаімствували» (не питаючи автора) не лише назву, сюжет, а й прізвище головного героя.

2. «Зробимо це разом!». Клептомани повністю ̶с̶т̶и̶р̶и̶л̶и̶ скопіювали виборчу кампанію 2010 року фейкової партії «Єдина Естонія». Була там така собі театральна студія N 099. І її актори створили фейкову партію. Вони обіцяли усім виборцям все, чого ті хотіли, і відразу, негайно.

Популізм зашкалював. Самі організовували проти себе «чорнуху» й вели агітацію відеороликами через інтернет, замість програмних речей показували молодих усміхнених людей, робили «міцні» відеоролики із закликами «та пішли ви, прокляті придурки, які нічого не змінили», створювали імідж великої команди професіоналів з купою радників, запрошували виборців разом писати програму, запустили онлайн-голосування по вибору керівництва країни…

Віртуальна партія отримала фантастичні рейтинги і мала перемогти в одні ворота. Проте за кілька днів до виборів актори вибачились і зізналися, що це був соціальний експеримент, який мав показати виборцям, як можна маніпулювати демократією і як можна маніпулювати виборцями. Що вони самі мають бути відповідальними і розуміти наслідки свого вибору.

Але якщо в Естонії це був соціальний експеримент і його організатори мали громадянську свідомість та совість, то в нас це стало реальністю, включно з роликами про «пішли в ж@пу», а в її організаторів місце совісті поросло волоссям.

3. Наслідки. Ніяких реальних і рішучих дій не буде, як і виконання обіцянок. Вашому симулякру навіть виступати в ефірі намагатимуться не давати півроку, до парламентських виборів, щоб ви вдруг не зрозуміли, що там Пустота, і ви прийшли ще й восени на виборчі дільниці. Бо можна склептоманити ідею та назву (наприклад, назвати сільський ларьок МагіЦентром), але поцупити розуміння процесів та вміння їх розв’язувати – таке ніколи нікому не вдається.

Прозріння прийде, звичайно, рано чи пізно. Питання тільки, яку ціну ми всі заплатимо за це Зе…

Юрий Пархомчук