Оксана Забужко: Це не “соупадєніє”.. В Москві вирішили, що пора переходити до “окончательного решения украинского вопроса”

НІКОЛИ ЗНОВУ, АБО ПАМ’ЯТІ ЧОРНОСВИТОЧНИКІВ. По-моєму, це не реванш, а типова офензива: за один день – убивство Тимчука, “реабілітація” Портнова в КНУ і голосування Харківського вряду за заміну Григоренка Жуковим (може, ще щось було, але досить і цього!), – це виглядає не як “соупадєніє”, а як продумана наступальна операція: комплекс бойових дій. Схоже, в Москві вирішили, що пора переходити до “окончательного решения украинского вопроса” (ню-ню…).

Вічна пам’ять Дмитрові Тимчуку; спасибі за службу, пане полковнику… Але чесно признаюся, що найбільше мене зачепило – до задихання від гніву! – харківське “повернення Жукова”: символічний плювок вгодованого чекістського різника на могилу ним розстріляних, знак-розписка, що – “да, убивали вас, х@хлов, и дальше будем убивать”! І тут, можна не сумніватись, точковими терактами діло не обмежиться, – “демони російської великодержавности” охляли, вони просять крови, багато крови…(((

Повідомляє prefiksblog.co.ua

До Жукова в мене буде свій рахуночок на Страшному суді: мій рідний дядько, мамин старший брат, у 1941-му вернувся з-під Києва без руки і так ніколи по-справжньому й не оклигав від того, що там бачив, – від того, як щойно привезених новобранців у домашніх піджачках (мами, виряджаючи, вдягли в кращеньке!) гнали на німецькі кулемети, хвиля за хвилею, а весь їхній вишкіл звівся до того, що їм 1 (ОДИН!) раз показали, як розбирати автомата: ніхто й не розраховував, що вони воюватимуть, а просто й неприховано – привезли “на м’ясо”. Таке собі продовження геноциду 1933-го, тільки значно менш відоме. Тому що після “чорносвиточників” мемуарів не залишилось.

Тепер можна сказати харківським голосувачам: кров їхня – на вас і на дітях ваших. І не кажіть, що вас не попереджали.

(Тут взагалі якийсь сатанинський символізм, у цьому сюжеті – Жуков проти Григоренка, різник проти воїна, генерал-кат – проти генерала-оборонця, та ще й оборонця кримських татар, і все це в час окупації Криму – бррр, шкіра терпне від омерзіння, якщо вдуматися…)

Дорогі харків’яни, будь ласка, не мовчіть, – протестуйте, демонструйте, urbi et orbi, що ви незгодні бути по людоїдській стороні, – захистіть своє прекрасне й трагічне місто від цієї спроби символічно підкласти його “під різника”, бо за різниками символічними обов’язково приходять фізичні, і кому, як не вам, котрі бачили їх у 2014-му, це знати?..

Як пише один гарний юрист – “тримаймо стрій, прорвемося” (с).

Never again. Ніколи знову.

Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)