“З усією впевненістю заявляю, тaкoгo нe бyлo нaвiть пpи Кyчмi і Янyкoвичi!.. Cтeжив cьoгoднi зa ухваленням бюджету в першому читанні…”: Тарас Чорновіл

Стежив сьогодні за ухваленням бюджету в першому читанні (не живіть ілюзіями, до другого Рада вже майже не буде причетна, лише тупо проголосує, не читаючи, за все, що допрацюють в уряді, ліпшим він точно не стане). Кілька дуже поверхових висновків:

– демократичну процедуру розтоптано. Нема більше нічних узгоджень та голосувань, ніхто не чує критики й аргументів. Сказали зверху: “Треба!” Агресивно-слухняна більшість відповіла: “Так точно, буде виконано, дядя Вова”;

Повідомляє http://miysvit.pp.ua, із посиланням на bbc-ccnn.com

– бюджет зверстано абсолютно бездарно й непрофесійно. Прем’єр навіть не приховує цього. Каже, що голосуйте зараз за те, що вам дали, а якщо щось потім повилазить або не буде стикуватися, то ми будемо упродовж року виправляти. Кому не ясно, пояснюю: це означає, що нічого планового й прогнозованого більше в економіці й соціальній сфері нема, інвестор на таку бюджетну систему дивиться, як на зону особливого ризику, власні виробники прагнуть відійти в тінь або вивести ресурси з країни. Першою жертвою в таких випадках переважно стає соціальна сфера, яку без жодного сумління піддають секвестру. Незрозуміло, навіщо взагалі вносити бюджет, жоден з показників якого не викликає довіри навіть у розробників. Це те саме, що жити зовсім без бюджету. А в нас один такий рік уже був. Це рік прем’єрства Павла Лазаренка. До речі, при постійних змінах закону про бюджет найлегше красти, бо текучка показників утруднює контроль та створює масиви сірої грошової маси;

– бюджет відповідає принципу: бідні поділяться з багатими. Не надано не лише всіх тих благ, які зелені обіцяли перед виборами, але й скорочено урядові та парламентські рішення попередньої влади. Скасовано так звану 13-ту пенсію для найбідніших пенсіонерів. Програма будівництва сільських амбулаторій згортається. Зростання зарплат педагогам (про 4000$ забудьте, це дядя Вова так “пожартував”) заморожується, не діждуться вчителі навіть тих сум, які вже були прораховані й передбачені рішеннями уряду Гройсмана. Зростання виплат військовослужбовцям теж припиняють. Особлива історія зі субсидіями. Попередню владу апологети зелені безбожно критикували за незначне скорочення кількості отримувачів субсидій (через деяке зростання зарплат і пенсій). Тепер зростання не буде, а кількість субсидіантів різатимуть ще жорсткіше. Активовано норму про можливе примусове стягнень з громадян помилкових переплат чи неправильно наданих об’ємів субсидій;

– доки бідні ставатимуть біднішими, багаті багатітимуть, особливо це стосується деяких олігархічних кіл. На об’єкти, які цікаві Коломойському, гроші потечуть рікою. Ці перетікання не такі прозорі, більш завуальовані, тому їх ще постараюся відшукати в майбутньому, зрештою, деякі з розслідувачів поки продовжують працювати (думаю, що це не на довго, тут вам не ліберальна влада Порошенка!), але матеріали будуть якийсь час доступні. Але гігантських сум на реконструкцію одного Дніпровського аеропорту більше, ніж досить. Показово, що з мільярда гривень, які йдуть на округи мажоритарникам (знову відновлена корупційна схема, від якої вже встигли раніше відмовитися), лише п’ятьом, між яких є відверті люди Коломойського такі як Дубинський чи Василевська, видяляють 820 мільйонів. На понад 200 інших – у середньому по мільйону на душу.

Це тільки емоційні оцінки. Реальність значно гірша. Хотів сказати сакраментальне: “При Порошенкові такого не було”, але осмикнув себе – такого ж не було навіть при Кучмі і Януковичі.

Залишається тільки одне питання: а куди ж ділися ресурси? В 2014-15 роках, коли ми втратили цілі промислові регіони, практично перестали торгувати з РФією, тобто втратили колосальну частку надходжень, мусили виділяти ніде до того не передбачені кошти на оборону й на підтримку і забезпечення наших захисників, важко, але на соціальні програми нагрібали. У наступні роки започаткували соціальні надбавки й інфраструктурні проекти – грошей вистачало. А зараз війна триває, але в позиційному режимі, всі роботи з укріплення й забезпечення виконані попередниками, а зеленим чоловічкам лишилося просто підтримувати все на стабільному рівні. Тому брехунам, на зразок Пристайка, на війну списувати втрати – це просто вершина цинізму. Чогось нового й величного нові важді створювати чи будувати не починають і, крім інфраструктурних проектів для Коломойського, не планують. То де гроші, друзі? А все дуже просто. Коломойського вже згадали. Він багато награбованого мусив віддати під тиском старої влади (не завжди добровільно). Зараз прагне повернути в багатократному розмірі. А його людці, які зайшли в різні гілки влади теж бідувати зі своїми “скромними” мільйонами не хочуть. Усі прагнуть стати мільярдерами. А хтось же мусить за це заплатити. Звісно, що хто обрав таку владу (в розширеному сенсі, тобто народ), той і заплатить. Це ще треба досліджувати, але схоже, що бюджет готують не лише до наймасштабнішої за останні десяток років корупції, але й до цілком конкретних виплат тому ж Коломойському, який прагне вдруге нажитися на пограбованому ним Приватбанку.

Кінець епохи бідності та епохи жадібності кажете, рєбяткі! Як шкода, що ці наслідки вдарять по всіх громадянах України, а не вибірково по тих, хто з таким завзяттям цю владу обирав… Те, що коли реально припече, ці можуть і не встигнути втекти у свої Ростови, якось не дуже втішає…

Тарас Чорновіл