Варвара Бернат: Польща. В крамницю заходить чоловік, вітається англійською. Кажу, що я з України..
Відчиняються двері крамнички, заходить чоловік, вітається англійською, починає оглядати виставлений товар, я йому розповідаю, що це є, з чого і як це робиться і тд. Він зацікавився, розпитує все більше і більше, а потім каже, що в мене інший акцент в англійській мові, ніж в інших поляків. Я йому говорю, що я з України, зі Львова. Після “wow! ” він розповідає, що він з Бельгії, що минулого року був в Україні, в Києві, Дніпрі і у Львові, що він вражений красою української землі, атмосферою українських міст, гостинністю українських людей. І що зараз він з сумом спостерігає за тим, що відбувається в нас після обрання ЗЕ президентом. Каже, що без застосування спецтехнологій, українці не зробили б такого вибору. Я звісно ж, погоджуюся з ним, говорю про те, наскільки нам прикро через відведення військ, через неподання заявки на вступ в НАТО, через всю цю антиукраїнську діяльність зеленої влади. Він каже, що “we have difficult time now”, але ми мусимо через це перейти, відстояти свою державність, бо весь цивілізований світ хоче бачити нас в ЄС і в НАТО.
На прилавку перед касою опиняються 3 предмети, котрі покупець обрав, я їх упаковую, ми розраховуємось, і тут я чую ламане, але дуже чітке:
Повідомляє miysvit.pp.ua, із посиланням на prefiksblog.co.ua
– Велике вам дякую!
– Це я вам дякую!
– Слава Україні!
– Героям слава! – було сказано вже в унісон.
Бог дає мені можливості хоч якось боротися за свою Вітчизну. І я буду це робити, використовуючи всі шанси, всі вміння, цілим серцем і всіма фібрами своєї душі.
Варвара Бернат