В магазині до мене підійшла дуже неохайна дівчина і слізно попросила купити їй найдешевшого мила. Ми зустрілись знову через рік і я була шoкована змінами в її житті
Я стояла в магазин,і в господарському відділі (магазин не самообслуговування, а старого зразка: відділ господарський, відділ хлібний і т. д.).
В магазин зайшла молода, дуже неохайна дівчина, я б сказала, схожа на бомжа, й попросила мене купити їй шматок мила. Вказала на найдешевше мило, а в очах стільки благання було. Я дала їй грошей, вона купила собі це мило, а я мимоволі стала за нею спостерігати. Вона пройшла повз продуктовий відділ, на хвилину зупинилась, голодними очима подивилася на їжу і вийшла. Мені стало її дуже шкода, і дуже цікаво, як така молода дівчина (років 25 максимум) могла опинитися в такому становищі.
Повідомляє miysvit.pp.ua, із посиланням на bbc-ccnn.com
Я купила пару булочок, наздогнала її. Ми посиділи на лавочці, вона поїла і розповіла мені, що в 18 років у неї з’явився хлопець, який умовляв її переїхати до нього. Вона, звичайно ж, теж цього хотіла, але мама у неї була дуже сувора і жорстка жінка, не дозволяла їй. Про долю батька їй було невідомо взагалі. Отже, в родині сталася велика сварка, вона переїхала до хлопця, через деякий час, вона стала йому нецікава і він вигнав її. А мати не змогла пробачити і не прийняла назад. Перший час поневірялася по друзях, потім їй стало соромно, вона пішла на вулицю.
Мене ця історія просто вразила. Незважаючи на гігієну, і її ївигляд, я привела цю дівчину до себе, ми викинули її брудний одяг, я обробила їй голову гасом (на випадок, якщо воші були), вона вимилась, почистила зуби, я підстригла її (досить коротко, тому що волосся було пошкодженим), дала грошей і свої старі непотрібні речі. Вона аж плакала від вдячності. Коли вона пішла, я обдзвонила друзів, розповіла все. Ми зняли їй кімнату в гуртожитку за 1000 в місяць, друг допоміг їй влаштуватися прибиральницею в торговий центр.
Боже, якою вона була щасливою і вдячною. Ну і нам, зрозуміло, було дико приємно, що ми допомогли людині. Потім спілкування з нею якось звелось до нуля. І ось днями я випадково зустріла її в магазині. Вона дуже добре виглядала, поправилася, була пристойно одягнена. Коли побачила мене, заверещала від радості, кинулася обійматися.
У неї все добре, з’явився хлопець, працює касиром поки що, але думаю це тимчасово… Наступного тижня йдемо з нею в театр. Вона сама купила квитки, дуже вже хоче віддячити.
Робіть добро. Брудні бомжі на вулицях – це не покидьки суспільства, вони люди. У кожного з них своя історія. Часом зайві, невеликі для вас, гроші допоможуть їм вижити, а трошки уваги – можливо, почати нове життя.