Ветеран : Oбгoрiла душа і опaленi крила. Червоніла сльoза з незaгoєних рaн – Зворушливо і боляче!

На сторінці в Фейсбук групи Української поезії Василь Ковтун зробив допис. Публікуємо мовою оригіналу.

Повідомляє miysvit.pp.ua, із посиланням на prefiks.co.ua

Тротуаром міським, де каштани цвітуть,

Де проміння з небес усміхається щиро,

На протезах ножних, ледь долаючи путь,

Крок за кроком ступав ратник правди і миру.

На плечах камуфляж, груди всі в орденах,

На обличчі рубці, голова сивиною.

І здавалось в ту мить – він летів, наче птах,

Тільки вітер за ним гірко пахнув війною.

Ще такий молодий. А уже ветеран –

Обгоріла душа і опалені крила.

Червоніла сльоза з незагоєних ран,

Та горіло в очах – його дух не скорили.

Дві троянди й свіча. На довічний конвой,

Погляд десь в глибину, у світи незворотні.

Крок за кроком ступав до алеї Герой

Поклонитись братам із Небесної Сотні.

(с) Василь Ковтун. “Ветеран”.

За матеріалами Василя Ковтуна