Геращенко : Згадаємо поіменно всіх, хто в 2019 віддав своє життя за Україну. Не дамо зрадити їх пам‘ять.

На своїй сторінці в Фейсбук Ірина Геращенко написала пост. Публікуємо мовою оригіналу. Орфографію та синтаксис збережено :

Українці назвали найважливіші події року, серед яких вибори і звільнення моряків і політв‘язнів. Важко заперечити, що вибори змінили політичний ландшафт країни, як саме – покаже час. Безумовно, звільнення наших є важливою і радісною, об’єднуючою подією для всіх українців і людей доброї волі в усьому світі. Молимося, щоб вдалося витягти інших бранців- з ордло.

Повідомляє miysvit.pp.ua, із посиланням на prefiks.co.ua

Але про інші – страшні підсумки року- медіа говорять нечасто. Я дякую сайту « Новинарня», який поіменно згадав всіх, хто в 2019 віддав своє життя за Україну. 110 найкращих синів і дочок. Така висока ціна за мирні вибори, за прикрашені ялинками міста і оселі. 110!..Пам‘ятаймо про них. Надвисока ціна за інші події…. згадаємо їх поіменно. Не забудемо. Не простимо. Не дамо зрадити їх пам‘ять.

Допис зі сторінки Dmytro Lykhoviy

У 2014 році я почав плакати. Бо такі були події, новини, а я – замполіт, у військкоматі ж трохи служив, тексти відповідні писав, некрологи, похорони, всілякі збори, сповіщення. Далі – почав робити сайт про війну. А на війні – загиблі. Часто такі близькі.

Потім трохи зачерствів. Людина до всього звикає, і до щоденних чи майже щоденних смертей теж.
Співпереживання загиблим воїнам, їхнім побратимам, рідним обходиться вже без очей на мокрому місці. Хіба що коли йдеться про ближче коло, друзів знайомих… Та й втрат стало менше, факт.

Але вчора я писав для Новинарні про всіх зaгиблих 2019 року. Нібито “найбільш мирного” року війни. Вже при “президенті миру”. І знову нахлинуло. І “журавлі” в голові знову заграли.

Бо звів усі фото й історії разом – і був вражений. Як же ж багато цих хлопців і дівчат, які теж думали, що все буде гаразд, але повернулися додому в дoмoвинах.

Їх 110. Нова небеснa сотня, яка зaгинула за всіх нас.

Так хочеться, щоб це було недарма.

Давайте їх пам’ятати.

UPD. “Журавлі”, першотекст Расула Гамзатова, український переклад з відривного календаря 1973 р. (перекладач невідомий):

Мені здається часом, що солдати,
підкошені в кривавищах боїв,
не в землю полягли навіки спати –
живуть в шерегах білих журавлів.

Вони летять здаля в безмежжя світу,
й прощальна туга хрипне в голосах.
Чи не тому так мовчки – сумовито –
ми стежимо за ними в небесах?

Летить, летить той ключ – із літа в літо –
на схилі дня в туманній вишині.
А в тім строю прогалину помітно –
то, мабуть, місце, суджене мені.

Настане день – і в зграї журавлиній
я попливу в такій же сизій млі,
і з небосині поклик мій долине
для всіх, кого лишив я на землі.

Мені здається часом, що солдати,
підкошені в кривавищах боїв,
не в землю полягли навіки спати –
живуть в шерегах білих журавлів.

За матеріалами сторінки в Фейсбук Ірини Геращенко