Революційний процес знову набирає обертів. Головне: не здати Державу, яка, вже тепер, збудована на крові Мучеників і Героїв – Дмитро Ярош

Не на фронті, і не в Раді. Знаю, що погано… Хто хоче – критикуйте. Сприймаю як належне.
«Бо чого у ту Раду ліз» (цитата)). Хоча: “не ліз”. Мав наказ. І отриманий депутатський мандат працює на виборців і Фронт.

Декілька хворобливих думок: Сообщает startco.net.ua

– Революцію не можуть робити нереволюціонери.

– Битися з хлопцями в українській формі, під час війни з Московією – погано.

– Порошенка можна тільки хвалити: чудовий оратор та інтриган, прекрасний окозамилювач, патологічний недотримувач обіцянок тощо. Але, поки що, він Верховний Головнокомандувач… Побачу когось якісно кращого – відразу підтримаю.

– Колись (можливо скоро) Державу очолить хтось інший. Аби не якась промосковська потвора. Бо знову піднімемо Постання…

– «Мінські домовленості» – це «хрінотєнь», яку українці ніколи не сприймуть. Не зважаючи на бажання наших західних «партнерів» і північно-східних ворогів. Знов таки ж, їх реалізація – Повстання.

– Головна проблема України – не в персонах, а у відсутності Ідеології Державотворення, тих підвалин і того курсу, що дасть Перспективу Україні та, в першу чергу, нашій Українській молоді. Основний базис для неї – Ідеологія Українського Націоналізму.

– Головне питання сучасності – Війна і Мир. Хто хоче отримати Мир через компроміси, призведе Державу до поразки. «Народ, який не має честі – не буде мати і хліба.»
Ми здатні перемогти Кремль, але, використовуючи асиметричні методи ведення цієї, Вітчизняної та Священної для українців, Війни.

– На Майдані, одне з пріоритетних гасел було «Дістало!».
Зараз, бачу, людей «дістало» ще більше. Мабуть, революційний процес знову набирає обертів. Головне: не здати Державу, яка, вже тепер, збудована на крові Мучеників і Героїв.
А Вони з Неба бачать все. І саме Вони є головною нашою Небесною силою, яка або молиться за нас, або проклинає нас…

Далі, мабуть, буде. Якщо температура не спаде).