Як ти там? -Нормально. Знали б ви скільки в цьому «нормально» несказанного

Як ти там? -Нормально. Знали б ви скільки в цьому «нормально» несказанного.

Для них «робота» – це цілий день під обстрілами на шаленому холоді. На пронизливому кінжальному вітрі. Ховаючись від стальних дощів градів, снарядів, мін і куль. Іноді по коліно у багнюці. Все одно, яка погода і що там сказав Гідромецентр. Просто треба виконати бойове завдання. Все інше – дрібниці. Немає поганої погоди, є погана екіпіровка, жартують вони, кілограмами струшуючи бруд зі своїх чобіт.

В них не вмикається повітряна тривога. Небезпека всюди: мінні поля, обстріли, ДРГ. Там не їздять на роботу. Там проскакують. Пробки лише на блокпостах. Гаряча філіжанка кави – як подарунок долі. Кожен з них не знає, шо на них чекає наступної години. Шлях самурая є одержимість смертю. Але не сьогодні. Вони живі і завдають втрат ворогам. Для них «нормально» – це повернутись вцілілими на базу. Посьорбати гарячого супу, завалитись у спальник і відписати близьким «В мене все норм…»

І дай вам Бог ніколи не дізнатися, що за цим словом стоїть.

Про це пише на своїй сторінці у фейсбук Владислав Сухляк.