Батюшка спав поруч зі мною, до війни він був священиком. На Великдень у нас була справжня служба, ми стояли, слухали його і хрестились. Тепер в мене залишився подарований дерев’яний хрестик і молитва перед сном…

Батюшка спав поруч зі мною. Кожного ранку на світанку я будив його і ми йшли до Батюшки в їдальню, пили разом ранкову каву. Батюшка до війни був священиком-будівничим, він призначався настоятелем, будував дерев’яну церкву, а потім його призначали на нове місце. Коли почалась війна, за його словами “взяв відпустку” і пішов на фронт.

Батюшка був у нас поваром, їдальня була його храмом в підрозділі. А ще Батюшка матюкався як сапожник і міг переїбати ополоником. На Великдень у нас була справжня служба і освячення пасок. Ми стояли, слухали його і хрестились. Після того, як Батюшку забрали в інший підрозділ він отримав дві контузії, а в його кухню прилетіло і тепер кухні немає. А в мене від Батюшки залишився подарований дерев’яний хрестик і молитва перед сном.

Ця, та інші розповіді були написані до картин циклу “Сапсани” в рамках виставки “Синергія” художника Petro Bevza. До кожної картини є такий спогад про війну солдата з фронту. Виставка пройде з 30 серпня по 2 жовтня в Національному музеї “Київська картинна галерея”

На фото – Великдень на фронті. Цієї кухні вже нема.

Про це пише Пилип Духлій на своїй сторінці у фейсбук.