“Арахамія написав грізний пост про місцеву владу. І натякнув, що можуть підкрутити гайки місцевому самоврядуванню під шумок воєнного часу”.

Арахамія написав грізний пост про місцеву владу, яка начебто витрачає кошти на стадіони, дороги і овочерізки. І натякнув, що можуть підкрутити гайки місцевому самоврядуванню під шумок воєнного часу.

Про це пише Marina Daniluk-Yarmolaeva на своїй сторінці у фейсбук.

Все було би нічого. І стадіон в Ківерцях в умовах війни справді не найпотрібніша річ.

Однак про це говорить Давид Арахамія — керівник президентської фракції у ВР, який півроку божився, що ось-ось і е-декларування повернуть назад. І поки повне зеро. Це той самий Арахамія, який кілька днів тому розказував про 15 кіло набраної ваги і пиятику в бункері ОП в перші дні війни. Цей самий Давид — у минулому військовий волонтер, і мав би чудово розуміти логістику, потреби і як налагодити власне оборонне виробництво. Але «але».

Місцева влада справді не янголи і це типовий зріз українського суспільства. Але близько місяця тому Європарламент ухвалив резолюцію, де натякнув, що місцеве самоврядування ламати через коліна не треба. І децентралізація — головна умова відновлення та майбутніх інвестицій.

Здається, коли корупційні скандали почали доганяти вище політичне керівництво все більше — влада вирішила розділити статуетку корупціонерів з місцевим самоврядуванням.

Що ж робити в умовах війни з грошима місцевого самоврядування? Я би дуже не хотіла аби гроші місцевих бюджетів пішли в общак і вигулькнули у вигляді нових маєтків на Марбельї та нових бізнесів у Дубаї та Ніцці. Однак з овочерізками в умовах, коли бракує дронів, треба би губозакатувальну машинку.

Як визначити де критичні витрати, а де ні для міста?

Ремонт каналізації, важливої розв’язки чи важливого моста, ремонту каналізації чи водогону— однозначно критичні витрати. Ось вигулькнула новина, що міст Патона тримається на соплях. Безумовно — його ремонт критична витрата, бо картинка великої трощі з падаючими десятками авто у воду — саме те, що треба для дискредитації України. Мовляв, подивіться що це за страна? Там все хитке і декоративне.

Є багато дискусій щодо добудови, наприклад, музею Голодомору. Скажімо так, тут на перспективу він скоріше треба. Бо я пам’ятаю як до 2014 чимало депутатів різних рівнів говорили, що Голодомора нєт. А нині його масово визнають уряди геноцидом українського народу.

Чи потрібні овочерізки та м’ячі? Очевидно ніт. Але вони проходили під егідою райдержадміністрацій. Тому Арахаміі варто перечитати Конституцію — хто там їх у нас призначає) Це ж президент.

Чи потрібні новорічні фільми на Фрідомі і сама кунст-камера на общєпонятком за сотні мільонів гривень. Однозначно — ні.

Фіналізуємо. Регулярно з’являються новини про прямі грошові транші від західних урядів. Податкова каже, що бізнес платить податки попри все. Тобто гроші є. Питання, як їх витрачають.