ЧОГО ДОМАГАЄТЬСЯ ПУТІН В АЗОВСЬКОМУ МОРІ І ЯК НА ЦЕ РЕАГУВАТИ

Росія створює навмисне перепони для України в Азовському морі. Росія створює зниження конкурентного рівня українських портів, українських підприємств і т.д. Створює систему нестабільності не тільки військово-політичної, а й економічної навколо цього проекту. Створює технічні перепони, які пов’язані з Керченським мостом і його висотою, яка виявилася нижчою від заявленої і тому обмежує проходження деяких кораблів. Обмеження, які накладаються вічними військовими навчаннями, деякими діями військових кораблів, які різко припиняють доступ до території через Керченську протоку кораблів як українських, так і іноземних. Тобто створюється навмисна атмосфера, при якій будь-яким комерційним структурам, як українським, так і іноземним стане невигідно користуватися українськими портами Азовського моря.

Доходить, по суті, до навмисного банкрутства не тільки портів і підприємств, а й фактично міст, таких як Маріуполь і Бердянськ. Тобто це фактор уповільненого економічного тиску із застосуванням всіх можливих методів, в тому числі і демонстративних військових. І це не блокада, а ускладнення. Причому ускладнення демонстративне. Чого домагається Росія ясно. Краще, коли перейдуть з українських поставок на російські через Новоросійський порт. Трохи гірше, але абсолютно прийнятно, якщо будуть купувати ті ж самі складові метал, хімію, продовольство взагалі у третіх країн світу, у азіатських, у африканських, у будь-яких інших. Фактично Росія добиває Приазов’ї, в тому числі і Донецьку область, в якій живуть люди, яких ніби як Росія береться захищати.

А тепер переходимо до моментів, як на це реагувати? Є основи, є конвенції, якими визначено морське право. Морське судноплавне право, право військових навчань, право обмеження загроз і т.п. Це угоди з міжнародного законодавства. Росія є учасником всіх цих конвенцій. Вони були підписані ще Радянським Союзом, і Росія офіційно заявила про пролонгацію, що вона є правонаступником радянських конвенцій. Тобто на неї вони всі поширюються. І відповідно невиконання норм конвенції, а саме ускладнення комерційного судноплавства, це пряме порушення міжнародного морського права, це є підставою для України звертатися в міжнародні суди. Тому українська держава, українські державні компанії, та ж сама «Укрзалізниця», можуть відповідно подавати позови. Точно також як і приватні компанії, які можу подавати позов не тільки за прямі збитки, а і за не отриманий прибуток. Це комерційні позови, вони не регулюються якимись окремими спеціальними додатковими правовими нормами, але сам факт порушення Росією норм міжнародного морського права дає підстави для цих позовів.

Я думаю, кращий спосіб це досить жорсткий судовий пресинг з усіх відповідних судових інстанцій з подальшим арештом майна Російської Федерації. По-перше, ті, хто постраждають зараз від дій Росії, зможуть хоча б частково компенсувати збитки в короткостроковій перспективі, а в довгостроковій перспективі повністю компенсувати свої збитки. Хоча, довгострокова перспектива може затягнутися на десятиліття. І момент другий, що дуже важливо, саме такі жорсткі дії у відповідь в юридичну складову можуть запобігти захопленню росіян Азовського моря. Воно зараз має дуже невигідний для України статус не просто моря, а внутрішнього моря двох держав. При цьому статусі треті країни безпосередньо не можуть втручатися в суть конфлікту. Якби Україна мовчала і тихенько спостерігала, як Росія крок за кроком закручує гайки в Керченській протоці, то, врешті-решт, це могло б закінчитися тим, що вона дійсно перетворить це на внутрішнє море Росії, в якому буде невелика прибережна смуга, навіть не економічна зона, виключно в економічних інтересах, а виключно територіальні води України в межах невеликої ділянки на протязі, наприклад, Маріуполя та Бердянська. Усе. І це буде точка. Тому необхідно дуже жорстке юридичне реагування.

Тарас Чорновил