ГОСПОДАР. Полтавщина, початок 20-х років і почувається цей чоловік на своїй землі твердо і впевнено. Останні дні того класу

Господар … село Великі Сорочинці, Полтавщина, початок 20-х років ХХ століття. (звертають на себе увагу «ролети» з очерету над вікнами)

******

Господар … село Великі Сорочинці, Полтавщина, початок 20-х років ХХ століття. (звертають на себе увагу «ролети» з очерету над вікнами)

****
ОКСАНА ЗАБУЖКО:

Господар, авжеж.

Все у чоловіка надійне, тривке й добротне — від жупана й чобіт аж по плетені з лози віконниці замість дерев’яних (можна спекотного дня тримати спущеними — і світла трохи сочитиметься, й задухи не буде).

А ще в нього в хаті, либонь, піч мальована півниками, і жінка красуня, і діти з «Кобзарем» та «Оповіданнями» С.Васильченка (нині забутого, а в 1920-ті дуже популярного), і на громадську складку на «Просвіту» він дає, і на хату-читальню, і на сільський театр, де молодь ставить «Назара Стодолю» й «На перші гулі», — і почувається цей чоловік на своїй землі твердо і впевнено, певний, що оті-о зайди краснопузі, які часом у село наїжджають командувать, нічого йому не вдіють, бо ж земелька-то в нього, а хліба всім треба, онде в 1921-м і з Полтави, і аж із Києва до їхньої школи голодні прохвесори вчителювать просилися, — то які можуть бути сумніви, хто тут хазяїн?..

…Розкішне фото: наш Untergang des Abendlandes. Останні дні того класу, з якого, за Липинським, мав вирости (і вже був почав!) наш «європейський капіталізм».

Голодомором нам переламали хребта не просто демографічно — цивілізаційно. Якщо діти цього чоловіка вижили, то хіба в Сибіру — або виїхавши «в Донбас на шахти» і все життя носячи з собою свій страх: перед «куркульським» походженням, перед «куркульською» мовою (ще казали — «петлюровский язык»!), перед тим, щоб будь-що МАТИ НА СТАЛО (дім, сім’ю, власність…) — бо «прийдуть і заберуть»…

Ми справді сильні. Неймовірно сильні: щоб через три покоління після ТАКОГО перелому хребта вижити, сп’ястись на ноги і — на самому голому інстинкті — битись за свою свободу, — на це треба бути дуже сильним народом. Ще би нам тільки вернути знаття, як своєю силою кермувати…

Свічка пам’яті о 16.00 — це сигнал усім нашим мертвим 1933-го, що ми живі. Хай вони всміхнуться «з темних небес» (с). Хай бережуть нас: нам дуже потрібна їхня допомога.
Їхня СИЛА.

Джерело