Конфліктуйте і не бійтеся відповідальності. Поради молоді від Уляни Супрун

Не йдіть на компроміси зі злом, служіть не лише собі і ухвалюйте рішення так, наче більше немає від кого їх очікувати.

Про компроміси зі злом, служіння та особисту відповідальність говорила на зустрічі випускників Українського католицького університету в. о міністерки охорони здоров’я Уляна Супрун. Tvoemisto.tv занотувало найцікавіше.

Повідомляє prefiks.win

В Україні дефіцит людей зі складним характером

Чи лікар повинен приховувати від пацієнта, що той хворий на рак, щоб зменшити його страждання? 89% емігрантів з СРСР в Америці відповіли, що так. Таку ж відповідь дали лише 8% корінних американців. Для вихідців з СРСР – це компроміс зі злом заради добра у той же час, коли для американців компроміс зі злом заради добра – це зло.

Для мене – це ключовий ідентифікатор людей радянської ментальності. Це певна ціннісна шизофренія, коли у твоєму світогляді немає ніяких констант і усе завжди можна виправдати. Лі Лефевер пізніше довів, що такий підхід унеможливлює вирішення конфліктів без втрати гідності його учасників. Звідси і походить викривлене «наглість – друге щастя», з яким пов’язане й інше викривлене поняття – складний характер.

Не знаю, чи ви помітили, але в Україні людьми зі складним характером називають тих, у кого просто цей характер є. Коли ти маєш чіткі принципи і не боїшся їх декларувати, не йдеш на компроміси щодо певних засадничих речей і, відповідно, конфліктуєш з носіями протилежних поглядів, то отримуєш ярлик людини «зі складним характером». Так от, на мою думку, в Україні величезний дефіцит на чесних людей зі складним характером.

Конфлікт через власні переконання – прояв чесності

Не йдіть на компроміси, коли ваша совість каже, що щось не так. Не бійтеся прислухатися до вашого внутрішнього голосу. Не укладайте союзи чи партнерства зі злом з добрими намірами. Не легітимізуйте зло – боріться з ним. Називайте речі своїми іменами – кажіть правду. Вас називатимуть складними та конфліктними, але конфлікт через власні переконання – прояв чесності.

Служіння – це діяльність заради чогось більшого, аніж просто я

В Україні не розуміють поняття служіння. Здебільшого люди служать комусь, щоб прислужитися, або несуть службу. Для мене служіння – це діяльність заради чогось більшого, аніж просто я. Це здатність вплинути і змінити життя спільноти на краще у конкретному місці і в конкретний час.

В Україні прийнято сприймати бюрократів як тих, хто заважає прогресу і ускладнює всім життя. Але в здоровій державній інституції культура служіння – це те, що рятує нації від політичних штормів, від урядів популістів і маріонеток. Втім, справжнє розуміння приходить лише з досвіду роботи у державній сфері. Роль одного окремого бюрократа може бути фантастично великою не лише в опорі до реформ, але і в опорі до окупації, здачі національних інтересів чи руйнування культури.

Декілька років служіння у державній сфері дасть школу управління і розуміння контексту життя нашого суспільства, яку не дасть жодна навчальна програма. Не відвертайтеся від державної сфери і використайте цей інструмент для служіння чомусь більшому, ніж кожен з нас може стати.

Люди і рішення, які ви шукаєте, сидять довкола вас

Слово «відповідальність» було приклеєне більшовиками до слова «кримінальна», відповідно його сприймали як щось небезпечне, шкідливе, чого треба уникати і максимально боятися. Але це не наша відповідальність, це радянська мантра, яку вчили повторювати, коли приходив час робити важливе рішення. І наслідок – мільйони людей, які звикли приймати рішення, що вже зробили за них.

Один мудрий американець якось сказав перед випускниками Гарварду уже в час президентства Трампа: «Не обманюйте себе тим, що самоусунення від системи, яка, на вашу думку, зламана, дозволить вам уникнути шкоди від помилок цієї системи».

2019 рік – це не про людей з екранів телевізорів, це про людей, які не дивляться телевізорів, це про нас із вами. Я знаю, ви думаєте, що має з’явитися хтось нормальний, і тоді ви підтримаєте його на виборах. Але у мене для вас сюрприз: він не з’явиться. Люди і рішення, які ви шукаєте, сидять довкола вас у цій залі.

Проблема лише в тому, що жодні промови не спонукають українців братися за долю власної країни так, як погані результати виборів. І, можливо, ви думаєте, що це нормально – чекати на когось, хто візьме відповідальність за зміни на себе. Але це лише марнування часу і можливостей – нашого з вами часу і наших з вами можливостей. Можливостей, про які Шептицький, Грушевський чи Бандера навіть не могли мріяти.