Лист до тебе, до нашого Небесного янгола. Дім, Дімич, Дімка, сьогодні рівно чотири роки, як тебе немає.

ЛИСТ ЗАГИБЛОМУ ГЕРОЮ!!!

Лист до тебе, до нашого Небесного янгола. Дім, Дімич, Дімка, сьогодні рівно чотири роки, як тебе немає. У цю річницю твоєї загибелі ти мені вже не снився, зранку я прокинулася в гарному настрої, сама собі вирішила, що якось легше, навіть, сказала це по телефону двом своїм подругам. І тут ФБ мені нагадав про всі публікації цього дня, починаючи з першої річниці. Знаєш, Дім, а воно все ж тяжко, як би я не старалася, хочеться плакати. Ось зараз пишу тобі і плачу. Не знаю чому, та сьогодні, я думками вся в Севастополі на нашій території ТРК “Бриз”, мозок транслює всі спогади, картинки того часу…ще до окупації та війни. Дивний мозок сьогодні пам’ятає все до дрібниць, навіть частково наші з тобою розмови в ефірці чи під час короткої перерви в нашому дворику на нашій лавці, окупація, вихід в Одесу, Куяльник. Була сьогодні в церкві, ти ж бачив, просила у тебе пробачення, що не врятували, не забрали вчасно. Я й досі себе кляну в цьому, що я не голосно кричала тоді у штабі, за два дні до твоєї загибелі. Пробач, що займалася іншими хлопцями тоді ще, я була впевнена, що такий як ти вийде, з любої ситуації. Дімка, ти, Сонце наше Небесне. Ти – справжній офіцер, що витримав облогу Криму, нашого Севастополя, залишився вірним присязі і продовжив разом з нами службу в Одесі. Коли держава сказала: треба їхати на схід країни прес-офіцером сектора С – ти поїхав…Майже повністю виконав свою задачу…і не повернувся. Тебе у нас забрало Дебальцево і ця клята війна. Тобі назавжди 28 років. Ти перший військовий журналіст, що загинув під час виконання професійних обов’язків. Тепер день твоєї загибелі – день військового журналіста.

Повідомляє prefiks.win

Лабуткін Дмитро Віталійович, військово-морський офіцер, редактор редакції ТБ Телерадіостудії “Бриз” МО України, капітан 3-го рангу (посмертно), орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (посмертно), Народний Герой України (посмертно). Гарний син, люблячий чоловік, батько, справжній офіцер і друг. Пам*ятаємо. Нам усім не вистачає твоєї посмішки, твого сонця і тебе…Ти нас тепер продовжуєш захищати на Небі…Честь! Передавай привіт іншим Янголам, ми їх пам’ятаємо.

Helena Solonyna