Не можна забувати…77 років тому, з початком наступу нац…стів, радянська влада знищила у в’язницях на окупованій у 1939-му році території понад 20 000 людей.

Не можна забувати…

Сьогодні, 23 червня, на Галичині і Волині відзначається трагічний день.

Повідомляє miysvit.pp.ua, із посиланням на bbc-ccnn.com

77 років тому, з початком наступу нацистів, радянська влада знищила у в’язницях на окупованій у 1939-му році території понад 20 000 людей.

Початок совєтсько-німецької війни 22 червня 1941 року радянські кати в Галичині «відзначили» по-своєму. Радянська влада «вирішила» проблему ув’язнених в своєму стилі, влаштувавши криваву НКВДшну бійню.

В тюрмах Волині, нинішньої Івано-Франківщини та Львівщини тоді утримувалось близько 20 тис. ув’язнених, серед яких були переважно патріотично налаштована молодь, активісти ОУН, священнослужителі та інтелігенція.

Практично всі вони були розстріляні пострілами в потилицю, а згодом, коли «не встигали», нквдшники розстрілювали людей з кулеметів та закидували камери гранатами. В камерах тоді перебували навіть ті, по кому ще й «слідство» не почалось.

Згодом, з просуванням лінії фронту на схід, практика масових розстрілів в’язнів замість їхньої евакуації була застосована в Центральній та Східній Україні.

Цим трагічним подіям присвячено багато досліджень. Є музеї, зокрема в Золочівському замку та найбільш відомий меморіал «Тюрма на Лонцького».
На архівних фото з тюрми на Лонцького відображено жахи діянь «червоних», і те, як львів’яни вишуквали своїх рідних серед сотень розстріляних радянською владою.

Однак у Львові туристи туди заходять не так часто, як в кав’ярні в центрі. Звісно ж, ці події якось випадають з міфології міста суцільних фестивалів.
Фестивалити непогано, але й забувати скорботні події не варто.

Це наша трагічна історія, про яку ми теж повинні пам’ятати, а не рухатись виключно в фарватері радянської практики. Декомунізація має бути всеохоплюючою, а не показовою.

І перші особи держави мусять про це пам’ятати і згадувати.

Схід і Захід мають бути разом не тільки в протестах чи в радості, але й в горі і скорботі.

Євген Будерацький

Не вдається скопіювати.