Сашко сім років відсидів у кoлонії, за злoчин якого не скоював. Його зааpeштували напередодні весілля. Олена, не повірила в його невинність. Дівчина перepвала вaгiтність, і назавжди забула про Сашу. А потім він закохався у дружину свого ворога

– Сєрьогін, з речами на вихід! – крикнув черговий.

«Нарешті. Дочекався!» – видихнув Сашко.

Повідомляє miysvit.pp.ua, із посиланням на osoblyva.com

– Ну, брат, удачі по життю! І більше не попадайся. А гада цього, обов’язково покарай! Не місце таким в прокуратурі. Зателефонуй за номером який я дав, скажеш, що від мене. Хлопці все проб’ють і допоможуть, – сказав вартовий.

– Спасибі тобі Владе, спасибі за все! – Сашко поплескав товариша по плечу, і взявши сумку, пішов до виходу.

Сашко сім років відсидів у кoлонії, за злoчин якого не скоював. Його зааpeштували напередодні весілля. Олена, не повірила в його невинність. Дівчина перepвала вaгiтність, і назавжди забула про Сашу. Мати стала хвоpіти. Загалом, все життя в двадцять років пішло шкереберть.

Хлопець відразу поїхав до матері. Жінка дуже зраділа і не хотіла відпускати сина додому.

– Залишся у мене синку, а завтра вже додому поїдеш. Як жити тепер будеш? Ти ж навіть інститут не встиг закінчити свого часу. Я одного не розумію, за що така біда на нас звалилася? – заплакала жінка.

– Все буде добзе. Влаштуюся як небудь! Ти заспокойся, годі плакати! – Саша обняв матір, в той момент, він відчув себе маленьким і беззахисним.

Наступного дня Олександр одразу ж зателефонував за номером, який йому дав Влад. Хлопцеві хотілося звести рахунки з пеpeвертнем у погонах. Таке не можна було пробачати. Довести прокурорську провину за законом було неможливо, тому потрібно було діяти іншими методами.

– Добрий день, це Саша. Я від Влада дзвоню, він обіцяв, що ви допоможете мені.

– Здрастуй! Влад попередив. Записуй адресу, це не телефонна розмова.

Після довгої розмови, Антон, який міг навести довідки про будь-яку людину в місті, попросив почекати півгодини, поки буде збиратися потрібна Олександру інформація.

– Ось тримай. Тут все, що тобі потрібно. Живе в заміському будинку, є дружина красуня і дочка чотирирічна. Адресу я написав, фото роздрукував, – сказав Антон, і простягнув невелику папку.

Саша дістав з папки фото дружини ворога. Жінка була дуже вродливою. Виразні, зелені очі, хвилясте волосся золотисто-пшеничного відтінку. Погляд був розумним і якимось сумним.

– Якщо не секрет, як саме ти хочеш помститися йому? – поцікавився Антон.

– Хочу змусити його відчути те, що свого часу відчув я. Я зруйную його сім’ю, його щастя – з ненавистю промовив Сашко.

Антон уважно подивився на приятеля. Високий, тшло накачане, блакитні очі і світле волосся. «Від таких хлопців, дівчата відразу втрачають голову» – подумав він.

– А як саме, ти хочеш зруйнувати міцну сім’ю? Думав про це? – запитав Антон.

– Поки не знаю. Але обов’язково, що небудь придумаю! – впевнено промовив Сашко.

– Знаєш, що можна зробити? Закохай в себе дружину свого ворога! Прояви трохи чарівності і харизми. Я думаю тобі все вдасться! – підморгнув Антон.

– Непогана ідея! Потрібно все ретельно продумати, – відповів Сашко.

– Ти правий! У цій справі помилки недопустимі. Загалом ти думай і звертайся до мене. Я допоможу тобі.

– Дякую! – Сашко потиснув товаришеві руку і вийшов з квартири.

Вдома він ретельно все продумав і прикинув план дій. Антон схвалив цей план і люб’язно дозволив йому скористатися своєю новенькою іномаркою.

– Тобі потрібен костюм солідний і гроші на перший час, – вимовив Антон і простягнув Саші згорток. – Думаю, саме твій розмір.

Весь наступний тиждень, Саша вів спостереження за будинком прокурора. Він вивчив розпорядок дня всієї його родини. Дмитро – з самого ранку їхав на роботу і повертався пізно ввечері. Карина – його дружина, займалася собою і дочкою.

Два рази на тиждень жінка возила дочку на танці. Саме в один з цих днів, Олександр вирішив переходити до рішучих дій. Він уже кілька днів підгодовував величезну вівчарку, яка охороняла прокурорські хороми.

Пес став впізнавати його і радісно виляв хвостиком при зустрічі. Сашку не склало великих труднощів пробратися непоміченим у двір. Хлопець пробив колесо в автомобілі, на якому їздила Карина і швидко повернувся назад.

Через дві години, жінка з дитиною виїхали з двору і вирушили в бік міста. Саша виждав хвилин десять, і тихенько поїхав за ними. Його план спрацював. Через кілька кілометрів, він побачив Карину. Колесо було спущене, жінка зупиняла попутні машини.

– Добрий день! Щось трапилося? – Саша зупинився поруч і вийшов з машини.

– Доброго дня! Ви уявляєте, я везу дочку на виступ, і як на зло колесо спустило – в розпачі сказала жінка.

– Зараз подивлюся чи є у мене запаска.

– Ой ні. Це буде дуже довго! Може ви підкинете нас до будинку культури? Буду вам дуже вдячна! – благала Карина.

– Дядечку, будь ласка! – попросила дівчинка. – У мене дуже важливий концерт сьогодні.

– Ну якщо важливий, то звичайно, поїхали! – засміявся Сашко, і допоміг жінкам сісти в машину.

«Яка ж вона красива! Просто янгол, що зійшов з небес! Ну нічого, не довго гад тобі залишилося насолоджуватися сімейним щастям! Ти відчуєш все те, що довелося пережити мені!» – подумав Олександр і посміхнувся Карині, своєю надзвичайною посмішкою.

Поки йшов концерт, Олександр збігав в квітковий магазин і придбав для маленької Діани акуратний букетик троянд. Незабаром з’явилася Карина з дочкою.

– Ви ще тут? – здивувалася жінка.

– Не міг же я кинути настільки прекрасних дам напризволяще, – посміхнувся Сашко. – Це вам! Ви танцювали просто неперевершено – він простягнув букет дівчинці.

– Вам сподобалось? – засяяла від щастя Діаночка. – Дякуємо. А ось тато ніколи не вітає мене після концерту. Він взагалі, ніколи не приходить подивитися, як я танцюю – ображено мовила дівчинка.

– Діано! Припини. Тато на роботі, йому ніколи! – вимовила Карина.

«Так, ваш тато садить таких невинних людей, як я наприклад» – подумав Сашко. Швидко взявши себе в руки, він запропонував підвести Карину назад:

– Мені не важко, все одно їду в той бік.

– Дуже добре! Ви просто наш чарівник! – посміхнулася Карина.

Всю дорогу дівчинка весело щебетала, розповідаючи про свій концерт.

– А може заїдемо в парк? Ви не дуже поспішаєте? Поїмо морозива, на атракціонах покатаємося, – запропонував Сашко.

– Ура! Поїхали! Ми не поспішаємо. Правда, матусю?

– Добре. Але тільки не надовго! – засміялася Карина.

Цей чоловік подобався їй все більше і більше. Він, був не такий, як усі. Галантний, ввічливий, дуже красивий і добрий. Карина давно не чула від чоловіка компліментів. Він взагалі не приділяв належної уваги своїй сім’ї, проводячи весь час на роботі.

Автомобіль Олександра зупинився біля воріт прокурорського будинку.

– Саш, дякую вам за прекрасний день. Діана давно не була така щаслива, у дитини купа радості і вражень, – промовила жінка.

Вона розуміла, що зараз вийде з авто і більше ніколи не побачить його. Карина відчувала незрозуміле почуття. Їй не хотілося розлучатися з цією малознайомою людиною.

– Карино, може обміняємося номерами телефонів? – Сашко ніби читав її думки.

– Так. Звичайно, – посміхнулася вона, написавши свій номер. – До побачення, ще раз спасибі!

Олександр розвертався і побачив, як до будинку під’їжджає Дмитро. Той самий слідчий прокуратури, який сфабрикував проти нього докази. Чоловіки зустрілися поглядом. Дмитро примружився, згадуючи, де він раніше бачив цю людину. Олександр посміхнувся і надавивши на газ, зник з поля зору.

Їхні стосунки тривали вже два місяці. Карина закохалася в Сашка, як кішка. Жінка згодна була хоч зараз піти від чоловіка. Але хлопець не квапив подій. Йому хотілося реваншу.

Якось, він обговорював подальший план дій з Антоном. Цей хлопець з самого початку кбув куратором і допомагав у всьому.

– Час завершувати нашу опеpацію. Думаю, ти досяг чого хотів. Карина повністю в твоєму підпорядкуванні. Влаштуємо так сказати очну ставку, Дмитро повинен застати Карину в твоїх обіймах. І все, що сталось! – потирав руки Антон.

– Знаєш, я заплутався. Мені здається, що я кохаю Карину, і маленьку Діану. Вони стали для мене якимись близькими і рідними, – сумно промовив Саша.

– Кинь, брате! Тобі це тільки здається. Ти сім років був обділений жіночою увагою, тому тобі і здається, що Карина найкраща. Насправді це не так. Згадай хто вона? Вона – дружина твого
ворога! – розсердився парубок.- Чи ти забув, що саме ця людина позбавив тебе найціннішого?

– Так, ти маєш рацію! Вибач.

– Значить, йдемо далі за планом. Завтра ти з Кариною їдеш на квартиру, а я відправляю йому адресу цієї самої квартири. У записці вкажу, що саме там розважається його благовірна. Я буду страхувати тебе, тому не бійся. І не забудь залишити двері відчиненими.

Настрою у Сашка не було зовсім. Йому було шкода Карину, він вже був не радий, що затіяв цю брудну помсту. Але назад дороги не було. Антон мав рацію, потрібно доводити почате до кінця.

О 14-00 вони приїхали з Кариною на квартиру. Очі жінки блищали від кохання і щастя.

– Знаєш, я ніколи не була щасливою з Дімою. Свого часу зaвaгiтніла від нього по дурості, ось і довелося виходити заміж через безвихідь. Загалом, я більше не можу так жити, і вирішила піти від чоловіка.

Саша мовчки лежав, і думав про щось своє. Здавалося, він зовсім не чув і не бачив Карину.

– Саш, ти мене чуєш? Що з тобою відбувається?

– Все нормально! – натягнуто посміхнувся хлопець і обняв жінку. Він чув, як тихенько рипнули вхідні двері. Через мить, в кімнаті з’явився Дмитро.

Очі чоловіка мало не вискочили з орбіт від подиву. Якусь мить він мовчки стояв, оцінюючи ситуацію.

– Ну привіт! Впізнав, сподіваюся? Я ж не сильно змінився за сім років? – посміхнувся Олександр.

– Сєрьогін?! Ах ти негідник! Потрібно було тобі побільше терміну впаяти! А ти дура без мізків, що робиш??? З кpимінaльниками каверзи крутиш? – закричав на Карину чоловік.

– Твоя дружина дуже люб’язна зі мною! – знущався Олександр.

– Я вам зараз покажу! – пригpoзив Дмитро і поліз в кишеню.

В цей час в квартирі з’явився Антон. Одним рухом, він вибuв збpою у чоловіка.

– Не варто, пане прокуроре. Уявляєте, завтра всі газети будуть сурмити про те, як прокурору, дружина наставила роги. Вам же не потрібна така слава? – посміхнувся Антон.

Карина зрозуміла, що стала жepтвою чиєїсь брудної гри. Жінка мовчки одяглася і підійшла до дверей.

– Твapина! – кинула в обличчя Сашкові. В її красивих очах було скільки бoлю і відчаю, що Олександру захотілося вити від безвиході.

– Думаєш, ти на коні? Помиляєшся! Я тобі ще влаштую веселе життя! – пpигpозив прокурор і кинувся наздоганяти дружину.

– На мою думку, наш план вдався! Ми перемогли! – радів Антон.

– Так, тільки сильно нудно від цієї перемоги – важко зітхнув Олександр.

Весь наступний тиждень Саша не виходив з дому. Він заливав своє горе гіркою, намагаючись забути Карину. Раптово, пролунав телефонний дзвінок. Хлопець здригнувся від несподіванки.

– Слухаю! – сказав в трубку.

– Здрастуй! – на тому кінці дроту пролунав голос Карини. Такий рідний, і в той же час, дуже далекий.

– Карино, рідна, пробач мене. Я не знав, коли затівав цю дурну помсту, що закохаюся в тебе по справжньому! – швидко вимовив Сашко, боячись, що жінка кине трубку.

– Ми завтра летимо з Діаною. Дитина дуже хоче побачити тебе і попрощатися.

– Куди? Куди ви летите? – крикнув Сашко.

– Я пішла від чоловіка. Їду до матері, в Сочі. Рейс о 16-15. Якщо хочеш, приїжджай попрощатися.

У трубці почулися короткі гудки. Всю ніч Саша не спав, думав, що йому робити далі. Наступного дня, Карина довго виглядала Сашу в натовпі.

– Мамо, дядько Сашко прийде? – запитала Діана.

– Не знаю, донечко – в очах жінки блищали сльози. – Ходімо, наш рейс оголосили.

– Любі дівчатка! Можна з вами?! – почули знайомий голос за спиною.

Оглянувшись, Карина побачила Сашу. Хлопець стояв з квитком в руках і посміхався.

– Дядько Сашко! Ура! – закричала Діана і кинулася до нього.

– Так візьмете мене з собою?

– Візьмемо! – посміхнулася Карина, і обняла коханого.

Автор – Мілана Лебедєва