Сьогодні Йому могло би бути 30. Його називали Батя…Пoлiг як справжній командир
Пост в групі Україна Нездоланна опублікував Ніко Георга НГ . Подаємо мовою оригіналу. Орфографію та синтаксис збережено :
Сьогодні Йому могло би бути 30…
Повідомляє miysvit.pp.ua, із посиланням на prefiks.co.ua
Іван Пасевич
“Батя”
25 листопада 1989 р., с. Залізниця, Любешівський район, Волинська обл. – 16 серпня 2014 р., с. Красне, Краснодонський район, Луганська обл.)
Старший лейтенант, заступник командира роти 80-ї ОДШБ
Зaгинув як справжній командир, накривши своїм тiлом 2-х побратимів,
завдяки чому вони залишилися живі. Тоді, зараз з Іваном, зaгинули ще дев’ять бiйців ЗСУ!
Залишились Батько –
Григорій Павлович, мати –
Олена Іванівна, дружина – Олена Вікторівна, донька Марійка!
– ” Коли ми познайомились, Івану було лише 22. Він був курсант-десантник, старшина роти. І попри свій юний вік він був зрілий і відповідальний Чоловік!
Але, я все одно «грузилася» через різницю у віці. А він мене заспокоював, як завжди включаючи клоуна, що от в тридцять він вже точно буде напів сивий, напів лисий, бо ж у нього робота така…
І тоді мені здавалося, що реально, коли йому виповниться 30 ми станемо ровесниками. Саме цю дату я думала, як ми будемо святкувати гучно з друзями…і нашими дітьми…
З найбільшим теплом я згадую наші сімейні вечори, ми любили вечеряти усі разом (навіть якщо після служби він приходив об 11 вечора), ми все одно усі збиралися на кухні, навіть Машуньку в люльці приносили і разом пили чай! Готувати чай ТАК вмів лише він, і завжди робив це саме він. Коли Іван загинув, я роки три не пила вдома чаю… не могла…
Йому могло б сьогодні бути 30… але він не полисів, не став сивим… У нього були мрії, які він не встиг втілити у життя… У нього було щасливе життя, яке він свідомо готовий був віддати (…віддав) за такі от милі сімейні вечори кожного з нас у моїй країні…
Його називали Батя… Іван Григорович… Ваня…. Він був відповідальним за безпеку і життя кожного, хто опинявся поруч: полковник то, чи солдат, чи навіть кошеня!) Він мав шану до тих, кого цінував! І відверто демонстрував зневагу до покидьків! Він завжди у всьому відчував себе крайнім (НІХТО КРІМ НАС) і ніколи не був егоїстом.
Кажуть, людина живе допоки живе пам`ять про неї… Втілюйте мрії тих, хто не встиг! Розповідайте про них!!! Репост вітається
P.S. З радістю сьогодні питиму чай, хто бажає скласти компанію, запрошую!” – Олена Пасевич © дружина Героя.
За матеріалами групи в Фейсбук Україна Нездоланна публікації Ніко Георга НГ