Христина Бондаренко: Він увійде в історію. Як би хто до нього не ставився. Нині ж час попрощатися з ним, як з президентом, і подякувати.

Я добре пам’ятаю Порошенка в перші дні після перемоги у 2014 році. Це архівне фото, здається, якраз тих часів.

Він має щиру підтримку українців, великий кредит довіри і мандат від народу змінити їхнє життя та життя країни. Він вірить у себе, свої сили і ще не до кінця розуміє ту повноту відповідальності, яку згодом понесе за все виконане і не виконане.

Повідомоляє startko.co.ua

Я пам’ятаю його таким, коли без сивини, без мішків під очима, коли з натхненням і ще не до кінця втраченими внутрішніми «стопами». Ми говорили тоді про те, яким він хоче бути президентом. І він сказав, що мріє увійти в історію. Він часто казав про мрії. Дивно, але щиро, попри шлейф досвідченого – у поганому сенсі цього слова – політика та відомого інтригана. Він дійсно вірив у те, що всі почнуть жити по-новому. В першу чергу і він сам.

Але йшли роки. Відоме Буддине «якщо переможеш себе, тоді отримаєш перемогу в тисячах битв» було для нього якось не на часі. Себе він так і не переміг. До того ж оточив переважно відвертими лизоблюдами і паталогічними державними клептоманами. Життя і горесті били по ньому, але не настільки сильно, щоби очі в очі зазирнути на себе у дзеркало, запітніле від теплих подихів брехні і самообману.

Він злився на очевидне, рефлексував на дрібне і якось непомітно зумів перетворити всіх і вся на ворогів.

«Якщо ви хочете ощасливити світ, ідіть додому і любіть свою родину» він розумів по-своєму, в прямому сенсі цього слова. Оточення, близькі і родина збагачувалися, а його краіна ставала дедалі більш нещасною і недолюбленою. Гинули люди, мільйони їхали з країни, ще мільйони розчаровувалися і тихо годували свого внутрішнього звіра ненависті.

Останні свої дні при владі він боровся і не здавався. Якщо цю впертість та наполегливість можна було би зібрати у флакон, то навіть однієї краплі свого часу вистачило би, щоби переломити ситуацію: виконати обіцяне, жорстко покарати винних, адекватно реагувати на критику і чути людей. Ненависть завжди породжує ненависть. Він сам її петелька за петелькою зв’язав у міцне полотно. Розривати і різати нам все це тепер доведеться марудно, боляче і по-живому.

Але сталося, як сталося.
Він увійде в історію. Що ж. Як би хто до нього не ставився, але є очевидні здобутки, які не можна отак взяти і накрити гробовою чорною тканиною. Так само, як є і очевидні помилки, які поки що ниють і болять сильніше. Час розставить все на свої місця. Обов`язково

Нині ж час попрощатися з ним, як з президентом, і подякувати.

Нас чекає нове ера і нові випробування. Я дуже хочу вірити у краще. Але ще більше хочу вірити у нас самих і у те, що ми нарешті самі станемо дорослими.

І все буде добре)

Христина Бондаренко