Дякуємо Вам! Усі Злочини «Братнього Народу». Їх Стільки, Що Волосся Стає Дибки, Про Них Важко Читати, Але Маємо Це Пам’ятати!

1093 — Київський літопис «Временник» писав: «Наш північний сусід Суздальщина є значно небезпечніший ворог, ніж половці».

1169 — Володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський захопив і пограбував Київ. Це була перша війна майбутньої Московії проти Києва.

1482 — Щоб послабити Велике Князівство Литовське, до складу якого у той час входила Русь-Україна, і полегшити загарбання руських земель, московський хан-князь Іван III відправляє цінні подарунки та значну суму грошей Кримському хану Менглі-Гірею і намовляє його напасти на руські землі. Татари напали, захопили і розграбували Київ, взяли багато полонених, а награбованими церковними скарбами поділилися з московитами.

1500 — Московське князівство «приєднує» до себе Чернігівську та Сіверську землі.

XVI ст. — Московське царство, розпочинаючи Лівонську війну, обґрунтовує необхідність повернення земель, які входили до складу Київської Русі. Заклики повернення «отчих земель», відновлення позицій православ‘я на територіях, що належать «іновірним».

XVI ст. — Поява в Москві теорій «Москва — Третій Рим» та «Москва — Новий Київ», які лягли в основу імперських претензій щодо українських земель.

XVI-XVIII ст. — По всій Україні працювали десятки великих та тисячі маленьких гут, ливарень, гуралень, гарбарень, поташень, кушнірень, чинбарень, ткалень, кузнів, зброярень, гончарень. Наприкінці XVIII ст. Московщина знищила всі великі та середнього розміру українські мануфактури, перевівши ці виробництва до Московії. Майстрів вивезли до Московщини силоміць.

1626-1628 — Заборона в Московській державі українсько-білоруської книжності. Зокрема творів С. Зизанія і К. Транквіліона-Ставровецького. Була засуджена вся писемна традиція Київської митрополії.

1626 — Київський митрополит Йосиф Краковський склав акафіст до св. Варвари. Москва дозволила надрукувати, але з умовою його перекладу московською мовою. Наказ Синоду митрополитові України позабирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські.

1626 — Цензура творів Лаврентія Зизанія в Москві.

1627 — Указом московського царя Олексія Михайловича було наказано зібрати книги українського друку та спалити, було суворо заборонено будь-коли в майбутньому купувати українські книги.

1 жовтня 1652 — Земський Собор ухвалив рішення про приєднання України до Московії.

1654 — Наказ царя Олексія Михайловича українцям: «разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах, пострегите».

8 (18) січня 1654 — Переяславська угода з Московією. Прийняття «протекції» московського царя. Її рішення Переяславської ради мали декларативний характер, не було укладено жодної письмової угоди. Переяславська рада не мала всенародного характеру; на ній були присутні близько 300 осіб. Присяжний список складав не більше 200 осіб. Царське посольство впродовж півроку після Ради складало «статейний список», до якого було включено 127338 осіб, які «присягнули цареві». Цей список не мав жодного стосунку до Переяславської ради, зате був представлений Москві як «воля» козацького народу, тобто був фальсифікацією.

21-27 березня 1654 — Московський цар Олексій Михайлович і Боярська дума затвердила «Статті Богдана Хмельницького» (Березневі статті), які зафіксували умови українсько-московського, фактичного, Чигиринсько-московського договору. Оригінали цих документів було знищено

1654 — Майже відразу після договору Б. Хмельницького з Московією, остання почала забороняти простим, але ще вільним людям носити яскравий одяг і шкіряні сап’янові чоботи, бо це могло негативно впливати на закріпачених московських «холопів».

1654-1708 — Постійне порушення Московією Переяславських угод із метою ліквідації автономії Гетьманщини. Підкуп і нацьковування одних старшин проти інших, а козаків — проти старшин.

1655 — Московська армія, рухаючись на Львів, випалила дорогою села та міста на відстані 50-60 км від основного маршруту.

1656 — Коли Польща, здавалося, була остаточно розгромлена, московити, боячись посилення Руси-України, укладають із поляками сепаратний Віденський мирний договір. Б. Хмельницькому цар передає через бояр суворе попередження, що буде «оружием защищать Польщу как бы и собственное отечество» і вимагає припинити військові дії.

1659 — Хан-цар посилає в Україну стотисячне військо. Значно меншими силами гетьман Виговський вщент розбиває його. Після поразки Виговського в міжусобицях московити під проводом воєводи Баратинського влаштовують лови на прихильників гетьмана. Дорогою на Київ вони повісили 3 тис. людей, потім, вирізавши в Україні близько 15 тис. українського населення, воєвода запитував Московського царя дозволу «высечь и выжечь» всіх українців на 150 верст коло Києва». Впродовж кількох наступних років москалі винищують майже всіх соратників Б. Хмельницького.

1665 — Москва змушує гетьмана Брюховецького віддати усі міста Лівобережної України під владу московських воєвод.

1667 — Москва заборонила Україні продавати свої товари до інших країн, крім Московщини, але на своєму кордоні накладала на українські товари велике мито.

1667 — Зайнявши за допомогою українських військ майже всю Білорусію та Литву, москалі припинили подальші воєнні дії, що мали б завершити повним вигнанням поляків із Руси-України, уклали сепаратну Андрусівську угоду з Польщею й поділили Русь по Дніпру: Київ, Землі Війська Запорізького та Лівобережна Русь переходили до Московії, а Правобережна — до Польщі.

1689 — Київській Лаврі заборонили друкувати книги без патріаршого дозволу. Цим Московія намагалася понизити рівень освіти та науки в Україні.

1672 — Позбавлення гетьманства та заслання у Сибір Д. Многогрішного з усією родиною та кількома «співучасниками». Головна причина арешту — дружні стосунки з П. Дорошенком, ворогом Москви.

1672 — Арешт І. Сірка, кошового Війська Запорізького. Його відправили до Москви, а звідти до Тобольська у Сибіру.

1677 — Наказ патріарха Йоакима видерти з українських книжок аркуші «не сходные с книгами московскими».

1683 — Український архітектор Й. Старченко побудував «трапезну палату» в Симоновому монастирі в Москві, де архімандритом був українець Г. Домецький. Уряд заслав владику Домецького на північ за те, що той «Симонов монастирь пишно и бойко испестрил латинскими штуками и Киев паче мери хвалил».

1685 — Скасування автономної української Церкви і встановлення контролю московського патріарха не лише над релігією, але й освітою та культурою України.

1687 — Коломацькі статті, за якими Москва зобов’язувала гетьмана дбати про збільшення шлюбів між росіянами й українцями.

1690 — Московський собор прокляв і засудив на знищення твори українських письменників XVII ст. Петра Могили, К. Старовецького, П. Голятовського, Л. Барановича, А. Радивиловського й інших.

1693 — Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви.

1693 — Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книжок українською.

XVII- XVIII ст. — Москва веде економічну війна проти України в різних напрямках. Щоб українські порти не збагачувалися, Московщина встановлює вивізне мито з азово-чорноморських портів на 100 % більше, ніж із балтійських портів, а також тарифів на перевезення. Привезти готові вироби з Московщини до України було вдвічі дешевше, ніж з України до Московщини. Московський уряд наклав великий податок на український цукор, у результаті весь вивіз українського цукру опинився в московських руках.

1703-1720 — Десятки тисяч українських селян і козаків були насильно зігнані на будівництво Петербурга, 25 тис. загинули від хвороб у тамтешніх болотах.

1704 — Придушення посланими Московією військами антипольського повстання Семена Палія на Правобережній Україні, яка перебувала під окупацією Польщі.

1708 — Адміністративна реформа в Росії. На території України утворено дві губернії, Київську й Азовську.

1708 — Масове нищення українських сіл і міст московитами ще до переходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII.

1708 — Захоплення та зруйнування Батурина московськими військами, які вирізали усіх 15 тис. мешканців столиці та біженців, переважно жінок і дітей.

1709-1734 — Московщина збільшила податки в Україні на 400 %.

1709 — З церкви св. Василія XIII ст. Московщина зробила військовий склад.

1709 — Петро І видав наказ страчувати кожного запорожця. Початок руйнування Січі.

1709 — Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської Академії з 2 тис. до 161, а кращі науково-просвітницькі сили були забрані з Києва до Москви.

1709 — Указ про обов’язковість цензурування до друку українських книжок у Москві.

1709 — Указ Петра І про заборону друку книг українською, а книги, друковані церковнослов’янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.

1713 — Московія указом Петра І привласнює собі назву Русь.

1716 — Москва забороняє українцям їздити в Європу по крам.

1718 — Москва забороняє вивозити до Європи український тютюн.

1718 — Московити спалили архіви та книгозбірню Києво-Печерського монастиря (збиралися понад 700 років), яка витримала навали монголів, поляків, татар.

1720 — Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних.

1720 — Заборона вивозити українські скляні вироби до Європи.

20 грудня 1720 — Петро І видає указ київському губернатору князю Голіцину, щоб «во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные».

1721 — Наказ про цензурування українських книжок. Накладені штрафи на Київську та Чернігівську друкарні за книжки «не во всем с великороссийскими сходные». Знищення Чернігівської друкарні.

1722-1727 — Перша Малоросійська колегія. Штат складався з шести російських офіцерів і прокурора. Колегія стягувала побори до царської скарбниці, розквартировувала на Україні російські війська, контролювала діяльність Генеральної військової канцелярії тощо.

29 квітня 1722 — Лівобережна Україна із відомства Колегії закордонних справ була переведена під управління Сенату Росії, що мало на меті подальше обмеження самоврядування в Україні.

1722 — Заборона привозити в Україну західноєвропейські вироби.

1723 — Заборона українцям продавати до Європи бурштин і поташ.

1724 — Московська цензура наклала тисячу рублів штрафу на архімандрита Печерської Лаври за те, що там була надрукована церковна книга «Тріодь» «не совсем с великороссийским сходная», а чернігівську друкарню, крім такої самої кари, Синод наказав перевести в Москву, тобто просто загарбав.

25 квітня 1725 року — Катерина І надіслала азовському генерал-губернатору Г.Чернишову інструкцію «Про управління губернією», в якій підтверджувала заборону торгівлі з козаками, не дозволяла «зрадникам» козакам перетинати кордони Російської імперії, з низовиками заборонялося вести листування, а порушників цих законів переслідувати будь-де «в землях императорского величества».

1726 — Розпорядження Синоду про заборону друкувати ті книжки, що раніше не друкувалися Санкт-Петербурзькою або Московською синодальною друкарнею.

1728 — Так звані «Решительные пункты» застерігали новообраного гетьмана Д. Апостола, аби він управляв Україною через Генеральну військову канцелярію, раду генеральної старшини та царського резидента.

1729 — Наказ Петра І про перепис в Україні державних постанов і розпоряджень із української мови на російську.

1734 — Цариця Анна наказувала князю А. Шаховському, губернаторові України, вживати всіх заходів, аби одружувати московитів в Україні з українками.

1734-1740 — Друге скасування гетьманства й утворення Гетьманського уряду під керівництвом московського намісника.

1735 — Придушення московськими військами антипольського повстання Верлана на окупованій Польщею Правобережній Україні.

1736 — Правителем України Москва призначила князя Баратинського. Його першими кроками стали арешти міської управи Києва та вивіз архіву до Петербурга.

1735-1739 — Близько 100 тис. українських козаків і селян були мобілізовані на московсько-турецьку війну. Загинуло 35 тис. українців. Україна власним коштом утримувала від 50 до 75 московських полків, що коштувало Гетьманщині 1,5 млн. рублів — в десять разів більше за її річний бюджет.

1737 — Московський міністр Б. Волинський звітував цариці Анні: «До мого приїзду в Україну я ніколи не припускав, що вона так сплюндрована, що так багато люду померло. Наша армія забрала у тутешніх людей все зерно й усю худобу. Багато землі не засіяно, бо нема кому і чим. А треба ще стягнути з них 30 тис. мір борошна та сіна».

1738 — Заборона українцям продавати до Європи коней.

1740 — Заборона українцям продавати до Європи хутра.

1740 — Московські агенти викрали в Гамбурзі Андрія Войнаровського, небожа гетьмана Мазепи й убили його.

1740 — Російська імператриця Анна Іоанівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України.

1743 — Московщина забрала з українських храмів старі українські церковні книжки та спалила їх.

1748 — Наказ Московського синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському, щоб у Києво-Могилянській академії й в усіх школах України викладали російською мовою. В результаті на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.

1749 — Заборона українцям продавати в Європу кожухи, вовну й овець.

1750 — Придушення московськими військами антипольського повстання гайдамаків на окупованій Польщею Правобережній Україні.

1750 — Після скасування Канцелярії міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі опинилися у Московському відділенні загального архіву Головного штабу.

18 жовтня 1752 — На землі запорізьких козаків між річками Дніпром та Синюхою Московія створена Новосербія, де було заборонено селитися українцям.

1752 — Зі 100 тис. вільних козацьких господарств залишилося лише 2959, всі інші були відібрані та передані присланим московитам.

1753 — Із Московії прислали 40 тис. селян і роздали їм задарма землі над Дністром, які були відібрані від українців.

1753 — Царський указ про заборону викладання українською в Києво-Могилянській академії.

1754 — Цариця Єлизавета видала наказ, щоб гетьман повідомляв Москву про стан українського державного скарбу.

1755, 1766, 1775, 1786 — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.

1755 — Московський синод наказав Києво-Печерській лаврі переробити по-московському «Четы-Мины» Св. Д. Ростовського та «Києво-Печерський патерик».

1759 — Синод розпорядився вилучити зі шкіл українські букварі.

1760 — Царський указ про обмеження вільних переходів селян.

1762 — Катерина ІІ закликала європейців селитися в південній Україні.

1762-1763 — Катерина II видала два маніфести з іноземної колонізації України: вербувалися серби, болгари, молдавани, німці з Пруссії, Австрії й інших країн. Іноземцям надавали по 65 десятин землі на душу, звільняли від податків. Українці були зобов’язані безкоштовно виділяти підводи для перевезення своїх майбутніх поміщиків.

1763 — Указ Катерини II про заборону викладання українською у Києво-Могилянській академії. Було створено «Коммисию по слободским полкам» на чолі з гвардії секунд-майором Є.Щербиніним, яка мала підготувати цілковиту ліквідацію полкового устрою на Слобожанщині.

10 листопада 1764 — Остаточно ліквідувавши в Україні інститут гетьманства Катерина II передає призначеному генерал-губернатору П. Рум’янцеву «секретну інструкцію» щодо управління краєм, аби місцеві жителі «обрусіли та перестали дивитися, мов вовки у ліс».

1764 — Інструкція Катерини II князю О. Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини.

1765 — Ліквідація Катериною II козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.

17 лютого 1765 — Катерина II наказує: «Із малоросійських єпархій і монастирів у Великоросію без указу Св. Синоду і без нагальної потреби не випускати і в великоросійські єпархії не приймати».

1766 — Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються й апробовані Синодом.

20 липня 1767 — Катерина II ліквідовує слобідське козацтво. Більшість заможних козаків переводилися в гусари, а решта — в селянський стан. Замість полкових запроваджувались губернські канцелярії та створено Слобідсько-Українську губернію.

10 квітня 1768 — Катерина II своїм указом ліквідовує в Україні монастирські землеволодіння, а на утримання монастирів надає «милостивий штат».

1768 — Придушення московськими військами антипольського повстання на Правобережній Україні під проводом Ґонти та Залізняка, відомого під назвою «Коліївщина».

1769 — Синод Російської православної церкви заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською і наказав відібрати у людей букварі, які були вже на руках.

1772 — Російський дипломат Бакунін розробив план заселення кримських степів українцями, на обжиті ними місця переселити росіян із центральної Росії. Активну участь у цьому процесі брав відомий полководець А. Суворов, котрий за короткий час виселив із півдня сучасної України 32 тис. душ чоловічої статі.

1775 — Підступний напад московських військ на Запорізьку Січ і зруйнування її після вирішальної допомоги запорожців москалям у московсько-турецькій війні. Заборона українцям продавати в Європу сіль.

1768-1774 — Пограбування козаків, захоплення їхнього майна та висилка багатьох із них у Сибір. Закриття українських шкіл при полкових канцеляріях. 25-річне ув’язнення на Соловках кошового гетьмана Петра Калнишевського.

1775, травень — Близько 40 московських полків загальною чисельністю 100 тис. вояків оточили Запорозьку Січ, коли за вказівкою царського командування значна частина козаків перебувала далеко від коша. Скасування міської автономії за Магдебурзьким правом Литовського статуту.

1776 — Московщина відібрала у 25 тис. заможних козаків землю і роздала московитам.

13 березня 1777 — Після смерті від переслідувань і злигоднів геніального українського композитора, академіка Болонської музичної академії Максима Березовського московська влада забороняє виконувати його твори та знищує багато його рукописів.

1780-1783 — Перше закріпачення українських селян на окупованих Московією землях України (порівняйте: 1771-го у Криму скасували рабство, а 1780-го була скасована панщина в Австрійській імперії).

1780 — Спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що понад 150 років збиралася і була однією з найбагатших бібліотек України.

1781 — Царським маніфестом знищено решток козацького самоврядування на Лівобережжі та введення суто московської системи: намісництва. В Україну прислали 50 тис. московитів, котрі отримали безкоштовно землю.

1782 — Катерина II створила комісію для запровадження в Росії системи народних училищ, завданням якої було викладання російської мови в усіх школах імперії.

1783 — Запровадження загальномосковської системи управління в Україні. Закріпачення селян Лівобережної України.

1784 — Переведення у Києво-Могилянській академії викладання на російську мову.

1784 — Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів і звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.

1785 — Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою.

1786 — Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московським виданням не було, а в Києво-Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.

1787 — Московський губернатор України Г. Потьомкін доповідав Катерині ІІ: «Наша армія забирає свавільно у тутешніх людей зерно, худобу, харчі, одяг, взуття тощо. Хто протестує, того б’ють нещадно, часом смертельно».

1789 — У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.

1793 — Московити придушили повстання в селі Турбаї та жорстоко розправилися з селянами: понад два десятки селян померли, не витримавши катувань, або були розстріляні, решту після покарання батогами вислали до Сибіру або в інші губернії.

1797 — В Україні запроваджено призов до царської армії. 25 років українські рекрути були змушені воювати на імперіалістичних війнах за своїх ворогів. Від хвороб, голоду та на полі бою загинуло кілька тисяч кубанських козаків, проливаючи «кров добру нечорну, не за Україну, а за її ката», котрих погнали на завоювання Персії.

XVIII ст. — Московщина вивезла до себе всі найліпші ткальні разом із майстрами, і з їхньою допомогою розбудувала в Московській, Костромській, Владимирських губерніях ткацьку промисловість. Закрили Мистецьку академію в Харкові, а всіх професорів забрали до Московщини, де заснували потім «Строгановскоє училище живописи». Великі порцелянові мануфактури з Глухова, Волошків тощо вивезли разом із майстрами до Московщини, при цьому все зруйнувавши в Україні.

1800 — Наказ Павла І про заборону будівництва церков в Україні в дусі козацького бароко, а лише у московському синодальному стилі.

1804 — Видано царський указ, який забороняв навчання українською мовою.

1806 — Ув’язнений і таємно вбитий у в’язниці геніальний український композитор А. Ведель.

1808 — Закрили Руський інститут Львівського університету, на двох факультетах якого (філософському і богословському) низка предметів викладалася українською.

1811 — Закрили Києво-Могилянську академію.

1812 — Пообіцявши козакам повернути самоврядування, московити закликали їх виступити проти Наполеона. Українці сформували 15 кавалерійських полків, які поповнювали та забезпечували своїм коштом два роки. Але після перемоги над французами московити не виконали своїх обіцянок і повернули козаків у підневільний стан.

1819-1829 — Посилюється феодальний гніт закріпачених українців. Селяни відповідають чисельними повстаннями, які жорстоко придушуються москалями. Після придушення Чугуївського повстання (1819) до суду було віддано 363 особи, з яких 273 засуджено до смертної кари, решту відправили до Сибіру. Після придушення Уманського повстання (1826) до суду віддано й жорстоко покарано 150 осіб. Центр Шебелинського повстання (1829) московити оточують дивізією військ, проти беззбройних селян застосовують артилерію. 109 селян убили, 143 віддали до суду, багатьох стратили або відправили до Сибіру.

1830 — Під час польського повстання московити звернулися до козаків, знову даючи їм надію на повернення автономії. Українці сформували вісі кавалерійських полків. Польське повстання придушили, а козаків знову обдурили.

1830-1835 — Жорстоке придушення руху українців Поділля, Київщини та Бессарабії на чолі з Устимом Кармалюком проти московської кріпацької системи. Українського народного героя підступно вбили 22 жовтня 1835-го.

1832 — Губернатор України А. Лєвашов наказав вирубати великий 200-річний липовий гай, що його насадив митрополит Петро Могила, а також тополі, що прикрашали вулиці Києва, без ніякої на те потреби. Коли 1863-го кияни знову його засадили, наступник А. Лєвашова М. Анєнков наказав вирубати його знову.

1833 — Московські солдати за наказом з Петербурга в один і той же день в усіх мечетях Криму конфіскували всі письмові документи, книги, історичні манускрипти татарською, турецькою й арабською мовами, серед яких було багато матеріалів, що стосувалися України й її відносин із південними народами.

1834 — Заснування Київського університету з метою русифікації «юго-западного края».

1839 — Ліквідація Української греко-католицької церкви (УГКЦ) на окупованій Московією Правобережній Україні. Сотні християн і багато священників було вбито, а 593 із них заслано до Сибіру. Замість них прислали московських «батюшок».

1842 — Київ почав відбудовувати свою найстарішу, ще Володимира Великого, Десятинну церкву. За рішенням Петербурзької академії мистецтв були знищенні всі залишки цієї церкви, серед них безцінні для науки написи, фрески та прикраси.

1846 — Московщина зрівняла зі землею залишки руїн церкви св. Ірини.

1847 — Московщина позабирала з книгарень в Україні все друковане українською та спалила.

1847 — Імперський міністр граф А. Орлов у своєму звіті цареві радив покарати Т. Шевченка якнайтяжче, бо той може стати батьком української незалежної держави.

1847 — Розгром Кирило-Мефодіївського братства, арешт його учасників і покарання ув’язненням та засланням у віддалені губернії Росії.

5 квітня 1847 — Арешт та безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І (пробув там до 2 серпня 1857-го).

1862 — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.

18 липня 1863 — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.

1869, 1886 — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам за успіхи в русифікації України.

18 травня 1876 — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру та друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.

1881 — Циркуляр Міністерства внутрішніх справ на роз’яснення Емського указу всім губернаторам Росії.

1881 — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.

1883 — Заборона Київського генерал-губернатора Дрентельна театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла аж до 1893-го.

1888 — Указ Олександра III про заборону використання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.

1895 — Заборона українських книжок для дітей.

1899, 1903 — Заборона української мови на Археологічному з’їзді в Києві та на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.

1907 — Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 української літератури, репресії проти діячів української культури.

1908 — Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної й освітньої діяльності в Україні.

1910 — Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей».

1914, березень — Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.

1914 — Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині використання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.

29 січня 1918 — Битва під Крутами між чотиритисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні).

1918, початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.

22 листопада 1921 — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщині.

1921-1923 — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн селян.

1929, вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданої Спілки визволення України та Спілки української молоді.

1929-1930 — Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.

28-29 січня 1930 — Надзвичайний церковний собор у Києві ліквідував УАПЦ. Арешт митрополита М. Борецького й інших церковних діячів.

1932-1933 — Організація більшовицьким режимом штучного Голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.

1933 — Погром українців на Кубані.

22 листопада 1933 — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.

1934-1941 — Знищення архітектурно-культурних пам’яток у різних містах України, арешт і страта 80 % української інтелігенції.

1936-1938 — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана єжовщина).

30 серпня 1937 — Самогубство П. Любченка, голови уряду УРСР.

1937 — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.

1937, листопад — Масовий розстріл ув’язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).

1938 — Сталінська постанова «Про обов’язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».

24 квітня 1938 — Впровадження російської мови як обов’язкової в усіх школах України.

13-18 червня 1938 — Посилення русифікації України у зв’язку з рішеннями XIV з’їзду КП(б)У.

1939-1941 рр. — Широкомасштабні репресії проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.

1941 — Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в’язнів, котрі перебували у в’язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова й інших міст. Розстріл у Києві групи видатних діячів української культури, серед котрих — українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та інші. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені (В. Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко й інші).

1944-1955 рр. — Каральні акції органів проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб зі західних областей України.

1945 — Ув’язнення українських греко-католицьких владик на чолі з митрополитом Й. Сліпим.

8-10 березня 1946 — Ліквідація УГКЦ і підпорядкування її Російській православній церкві.

1946, березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.

24 серпня 1946 — Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення та помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець».

1946-1949 — Ліквідація українських культурних здобутків під час Другої світової війни (ждановщина).

3 березня 1947 — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».

1947 — Депортація лемків та українців із Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).

1949 — Чергова «чистка» в КП(б)У за звинуваченням в українському націоналізмі.

28 серпня 1949 — Скасування УГКЦ на Закарпатті на релігійному з’їзді в Мукачеві.

5 березня 1950 — Загинув головний командир УПА Тарас Чупринка.

2 липня 1951 — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука і В. Василевської).

23-26 березня 1954 — XVIII з’їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат із України в Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).

7 липня 1954 — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.

1957-1961 — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ.

12 листопада 1958 — Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон, спрямований на посилену русифікацію України.

15 жовтня 1959 — Вбивство Степана Бандери.

1961, січень — Закритий суд у Львові над членами Української робітничо-селянської спілки (Л. Лук’яненко, І. Кандиба, С. Вірун та інші), котрі обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР.

1961, жовтень — Прийняття нової програми КПРС, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.

1962 — Судовий процес над 20 членами Львівського українського національного комітету, чотирьох із яких було засуджено до розстрілу.

1963 — Підпорядкування національних Академій наук (АН) союзних республік московській АН СРСР.

24 травня 1964 — Навмисний підпал Державної публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві.

1965, серпень-вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та інші).

3 серпня 1967 — Арешт В. Чорновола (був засуджений на три роки ув’язнення в таборах суворого режиму).

26 листопада і 14 грудня 1968 — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.

1969, червень — Лист українських політичних в’язнів М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук’яненка до Комісії охорони прав людини в Організації Об’єднаних Націй про отруювання політв’язнів.

1970, січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького, В. Савченка, ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації.

22 травня 1971 — Виступ А. Лупиноса біля пам’ятника Т. Шевченкові в Києві та його арешт.

17 червня 1971 —У таборі Дубровлагу помер український політичний в’язень М. Сорока.

1971, літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.

1972, січень-травень — Друга велика хвиля арештів в Україні (В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк, Н. Світлична, Ю. Шухевич та інші).

1972, травень — Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм.

5 лютого 1977 — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого і подальший суд над ними.

12 грудня 1977 — Другий арешт Л. Лук’яненка в Чернігові (був засуджений на десять років ув’язнення і п’ять років заслання).

11 листопада 1978 — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки».

1979, березень-жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердник (6 березня), Ю. Бадзь (23 квітня), Ю. Литвин (6 серпня), М. Горбаль (23 жовтня). Всі були засуджені до максимальних термінів ув’язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії.

18 травня 1979 — Вбивство композитора В. Івасюка.

29 травня 1979 — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.

1980, червень — Арешт Оксани Мешко, засновника УГГ.

1981 — Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського та Л. Лохвицької.

1983 — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16 % надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.

4 вересня 1985 — У концтаборі помер поет В. Стус.

26 квітня 1986 — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції, побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості, яка призвела до важких наслідків, рівнозначних ґеноциду.

1989 — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР.

1990, квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.

Джерело