Христині доводилося терпіти свою сувору господиню. Та регулярно нагадувала: “Працюй добре, бо зарплати не побачиш. І приходь у чистому одязі, а не в лахмітті”

Ольга Петрівна мала двох синів. Молодший, Сергій, разом із дружиною Христиною спочатку оселився в батьківському будинку в селі. Але співжиття з невісткою стало справжнім випробуванням. Христина намагалася уникати домашніх обов’язків, а будь-яка допомога з її боку супроводжувалася поглядами, які натякали, що вона робить “велику послугу”.

Коли невістка приготувала котлети, а Ольга Петрівна з чоловіком взяли по одній, Христина дивилася на них, ніби вони зробили щось заборонене. Це тривало кілька місяців, аж доки Сергій заявив, що вони з дружиною хочуть жити окремо. Батьки не заперечували, хоча сподівалися, що молодята підуть на власні заробітки. Проте Сергій попросив у батьків фінансової допомоги, нагадуючи, що старшому синові дісталася квартира в місті.

Батьки віддали всі свої заощадження, думаючи, що нарешті матимуть спокій. Однак молодята, переїхавши на орендовану квартиру, продовжували звертатися за грошима. Приїжджати допомогти на городі в село Христина не поспішала — постійно знаходилися “важливіші” справи.

Згодом у Сергія та Христини з’явилося двоє дітей, а потім четверо онуків для Ольги Петрівни. Сім’я жила, як могла, постійно на межі фінансових труднощів. Урешті-решт Христина вирішила їхати на заробітки до Німеччини, доглядати літніх людей. Сергій залишився вдома, підробляючи як міг.

З Німеччини Христина почала телефонувати та скаржитися: мовляв, її господиня дуже вимоглива, а робота виснажлива. Однак Ольга Петрівна лише відповідала: “Ти сама цього хотіла. Хотіла бути самостійною — тепер працюй і не нарікай”.

Сергій не раз приходив до батьків, розповідаючи, як Христина жаліється на важку працю. Грошей, щоб повернутися додому, у неї немає. Але й Сергій не міг допомогти, адже для її від’їзду вони вже позичали кошти. Тепер потрібно було спершу повернути борги.

Христині доводилося терпіти свою сувору господиню. Та регулярно нагадувала: “Працюй добре, бо зарплати не побачиш. І приходь у чистому одязі, а не в лахмітті”.

Ольга Петрівна була впевнена, що, як тільки Христина отримає перші гроші, одразу купить квиток додому. Але їй було навіть приємно, що невістка змушена працювати. Вона щиро бажала довгих літ Христининій господині, щоб та якомога довше затримала невістку на роботі.

“Може, повернеться і хоч трішки зміниться, стане більш відповідальною дружиною”, — думала Ольга Петрівна, вірячи, що цей досвід піде Христині на користь.