Коли вони прийшли, свекруха зустріла їх із традиційним невдоволенням. — О, це ви? Чого приперлися? — спитала вона, намагаючись приховати цікавість за маскою холодності

Соломія з чоловіком Андрієм вирішили влаштувати сюрприз для свекрухи на її ювілейний День народження. Вони не змогли потрапити на свято через скасування рейсу, спричинене поганою погодою, тож привітали Аллу Тарасівну наступного дня після її урочистого святкування з родичами.

Алла Тарасівна, якій виповнилося 70 років, мала репутацію жінки з непростим характером. Усі в окрузі знали її як людину, здатну знайти привід для сварки будь із ким.

— Ми покажемо мамі, що любимо її, — сказала Соломія чоловікові. — Але водночас вона повинна зрозуміти, що не зможе керувати нашим життям.

— У мене вже є декілька ідей, — усміхнувся Андрій. — Почнемо з її улюбленої страви.

Свекруха обожнювала печену качку з яблуками, і Соломія приготувала її за своїм фірмовим рецептом. Разом із качкою вони взяли великий кошик пиріжків і шикарний букет червоних троянд — улюблених квітів Алли Тарасівни.

Коли вони прийшли, свекруха зустріла їх із традиційним невдоволенням.

— О, це ви? Чого приперлися? — спитала вона, намагаючись приховати цікавість за маскою холодності.

— Ми прийшли привітати вас із Днем народження, мамо! — тепло відповіла Соломія, простягаючи букет. — І приготували для вас вашу улюблену качку з яблуками.

— Учора було моє свято! — образилася Алла Тарасівна. — Не могли вчасно прилетіти?

— Нам дуже шкода, мамо, — виправдовувалася Соломія. — Рейс скасували через погоду.

— От і навіщо їхали на той курорт? Знали ж, що у мене ювілей. Родичі питали, де ви, а мені було соромно відповідати.

— Але сьогодні ми зможемо провести час удвох, без зайвих гостей, — намагалася заспокоїти свекруху Соломія.

— Ну гаразд, заходьте, — зітхнула Алла Тарасівна, неохоче запрошуючи їх до столу.

Хоча подарунок справив на неї враження, вона поглянула на нього з підозрою: “Навіщо стільки витрачатися?” Проте нічого не сказала вголос.

— Ой, ну нехай, я спробую вашу качку, — буркнула вона, сідаючи до столу.

Поки Андрій розставляв страви, атмосфера почала теплішати. Але це тривало недовго.

— І це ви називаєте улюбленим рецептом? — скривилася Алла Тарасівна, відкусивши шматочок. — А кошик? Невже так важко було накрити його гарним рушником?

— Ми вирішили спробувати щось нове, — пожартував Андрій. — Стильний мінімалізм!

Свекруха скептично засміялася, але було видно, що її настрій трохи покращився. А коли вони прощалися, вона несподівано сказала:

— Ну, дякую вам. Це був незвичний День народження.

Соломія й Андрій, усміхнувшись одне одному, зрозуміли, що їхні старання не минули марно. Попри характер Алли Тарасівни, вони довели, що доброта й любов здатні подолати навіть найскладніші бар’єри, залишаючи межі особистих кордонів незмінними.