Моя найкраща подруга Оля — людина, з якою ми пройшли багато випробувань, і навіть вийшли заміж в один рік. Її чоловік Вадим завжди здавався турботливим і уважним. Але, як виявилося, зовнішній вигляд може бути оманливим
Я завжди вірила у щирість дружби й силу кохання. У шлюбі з чоловіком ми вже 10 років, і, незважаючи на мою любов до нього, наші стосунки часто переживають складні моменти. Його байдужість і постійні відрядження залишають мене на самоті. І саме тоді зі мною сталося те, чого я зовсім не очікувала.
Моя найкраща подруга Оля — людина, з якою ми пройшли багато випробувань, і навіть вийшли заміж в один рік. Її чоловік Вадим завжди здавався турботливим і уважним. Але, як виявилося, зовнішній вигляд може бути оманливим.
Одного разу після чергової сварки з чоловіком ми з Олею зустрілися в кафе. Вона підтримувала мене як завжди:
— Не переймайся так, Віко. Всі чоловіки однакові, — заспокоювала вона.
Я важко зітхнула:
— Але я його люблю. Ми разом стільки років, і я не уявляю своє життя без нього.
Оля зітхнула і сказала:
— Ти заслуговуєш на краще. Може, знайдеться хтось, хто справді тебе цінуватиме.
Ця розмова надовго залишилася у моїй пам’яті. Але незабаром я помітила, що Вадим почав поводитися дивно. Спершу це були компліменти чи жарти, які здавалися безневинними. Але згодом його увага стала нав’язливою.
Одного разу, залишившись зі мною наодинці, він тихо промовив:
— Ти чудова жінка. Як твій Михайло цього не розуміє?
Потім він сів ближче, поглянув мені у вічі й повільно додав:
— Я можу дати тобі більше, ніж він коли-небудь зможе.
Його слова викликали в мене тривогу. Я різко відповіла:
— Вадиме, це зовсім недоречно. Я люблю свого чоловіка і поважаю наш шлюб.
Але він підсунувся ще ближче, і я відчула його аромат парфумів. Мені стало важко дихати, а серце калатало від хвилювання і роздратування. Коли він доторкнувся до моєї руки, я негайно відсмикнула її.
Я нервово чекала, поки Оля закінчить розмову по телефону, а сама була готова втекти подалі. У голові вирувало розчарування й гнів — на Вадима за його зухвалість і на себе за те, що не можу одразу все розповісти Олі.
Повернувшись додому, я не стримала сліз. Усі чоловіки в моєму житті — від батька, який пішов із сім’ї, до першого хлопця, який мене зрадив, — залишали після себе лише біль. І тепер навіть Вадим, чоловік моєї найкращої подруги, виявився таким самим.
Наступного дня я зібралася з духом і вирішила поговорити з Олею. Ми зустрілися в парку. Я довго не могла підібрати слова, але врешті сказала:
— Олю, це важко, але я мушу тобі сказати. Твій чоловік робив мені натяки. Він сказав, що хоче бути зі мною.
Подруга зблідла й замовкла. Її очі наповнилися сльозами. Вона довго мовчала, перш ніж прошепотіла:
— Як я могла бути такою сліпою?
Я намагалася її заспокоїти, але біль у її очах був нестерпним. Вона зітхнула:
— Чому всі вони такі? Невже немає чоловіків, які можуть бути чесними й вірними?
Ми сиділи поруч, обидві розчаровані й ображені, та зрозуміли одне: тепер ми маємо берегти себе й одна одну. Ми вирішили, що більше ніколи не дозволимо чоловікам так із собою поводитися. Це був важкий урок, але він змінив нас назавжди.