“Минуло півроку, де ти була, Наталю? Чому тоді Руслан тобі не був потрібен, а тепер, коли я з ним, ти раптом повертаєшся до нього? Він тебе ж всі ці роки не влаштовував, так що ж змінилося зараз?”

Наталя прийшла до Олі і почала звинувачувати її, що вона забрала в неї хлопця. А ж вона вважала Олю справжньою подругою.

Але Оля мала зовсім іншу точку зору. По-перше, вона не вважала Наталю такою близькою подругою, а по-друге, чому їй не звернути увагу на Руслана, якщо той сам не зробив кроків, щоб бути з нею, навіть коли зустрічався з Наталею?

“Якщо він не взяв тебе заміж за 10 років, то чому я маю в цьому винну бути?” — сказала Оля.

Наталя ж була переконана, що Оля стала на її шляху до щастя. Оля ж, у відповідь, запитала, чи справді це щастя було у Наталі, адже вони з Русланом навіть не були разом, не жили разом.

“Коли ти була з Русланом, я ж вам не заважала, хоча він мені завжди подобався”, — додала Оля.

Вона була впевнена, що її совість чиста, і не відчувала провини перед Наталею.

Наталя ж тоді не звертала уваги на Олю, навіть якщо вона й відчувала біль у душі, адже те, що Руслан почав звертати увагу на Олю, було її мрією.

Оля вирішила розповісти Наталі, як все сталося з Русланом. Вона зустріла його в кафе, де він виглядав сумним. Оля підійшла до нього, вони почали розмовляти, і незабаром Руслан запропонував два квитки в кіно.

“Це ж він тебе запрошував, Наталю, правда? Але ти відмовилася, бо сказала, що це тобі не цікаво. А тепер він має рости, розвиватися і запропонувати тобі щось інше. Я не помиляюся?”

Наталя слухала мовчки, не відповідаючи. Оля продовжувала: вона не шукала близьких стосунків з Русланом і не хотіла бути тією “жилеткою”, до якої він би приходив, чекаючи, поки Наталя повернеться до нього.

Оля розповіла, що врешті-решт вона дочекалася того моменту, коли Руслан забув про Наталю і почав думати тільки про неї. Це, звісно, не сталося миттєво, все потребує часу.

“Минуло півроку, де ти була, Наталю? Чому тоді Руслан тобі не був потрібен, а тепер, коли я з ним, ти раптом повертаєшся до нього? Він тебе ж всі ці роки не влаштовував, так що ж змінилося зараз?”

Наталя уважно вислухала Олю, але не мала чого відповісти. Тому мовчки обернулася і пішла.