Поки дружини нема вдома Василь як ніколи швиденько помив посуд і поприбирав у квартирі. Чоловік взяв добрячий пакет продуктів і поспішив до дверей. Двері були зачинені… – Як таке може бути? – Василь з пакетом у руках впав у ступор він не повірив сам собі…

День у Василя розпочався чудово. Вранці дружина зібралася їхати з ночівлею на дачу, щоб прополоти грядки і посадити розсаду.

І чоловіка вона з собою не покликала.

Мало того, що він дуже не любив працювати на городі, а ще й у нього тепер з’явилася можливість накрити стіл і посидіти з друзями.

Поки дружина збиралася, Василь зачинився у ванні з телефоном. Відкривши кран з водою, він зателефонував своєму другу і швидко домовився про зустріч.

-Чого ти так довго там сидиш? – почувся голос дружини. – Я на автобус спізнююся.

-Та, щось прихопило, – сказав Василь, прикриваючи телефон рукою. – Я надовго тут… Ти їдь, якщо вже спізнюєшся.

-Добре. Я замкну двері, – гукнула на прощання дружина, – А ти не бачив моїх ключів?

-Біля дзеркала лежать, – відповів чоловік. – У коридорі.

Коли пролунав звук зачинених дверей, Василь сміливо вийшов і з полегшенням зітхнув.

-Зараз подивлюся в холодильнику, – не зупиняючи розмову з другом, чоловік зайшов на кухню. – Ковбасу і сир я візьму. У погребі в мене є мариновані огірочки. Нам тільки хліб і біленьку прикупити треба. Все! Давай. через три години зустрінемося.

Василь поклав слухавку, задоволено потер руки й оглянув квартиру.

-Треба до зустрічі трохи прибрати в квартирі, вимити посуд. І все! Воля! – подумав він.

Василь не став відкладати роботу на потім і швидко впорався з домашніми справами. Потім зібрав добрячий пакет продуктів. Ще трохи подумавши, він дістав дві банки рибних консервів – на всяк випадок.

Часу залишалося багато і Василь ліг подрімати. Розбудив його дзвінок телефона.

-Василь! – кричав у слухавку друг. – Ну, ти де? Домовилися ж!

-Біжу! – відповів чоловік, глянувши на годинник. – Через хвилин двадцять буду.

Він взяв зі столу пакет з продуктами і кинувся до виходу. Двері були зачинені…

Василь застиг з пакетом в руках.

-Як таке може бути, – пробурмотів чоловік.

І тут до нього дійшло…

-Ключі ж у кишені куртки, – зрозумів він.

Він швидко обмацав кишені куртки і плаща. Потім ретельно оглянув коридор. Ключів ніде не було.

І тут Василь згадав. Вчора, коли вони поверталися з дружиною, то Олена довго шукала в сумці свої ключі.
Він дістав з кишені свої і віддав їй. Дружина поклала їх на стіл біля дзеркала…

-Отже, вона зачинила двері моїми ключами, – дійшло до Василя. – І забрала з собою і мої, і свої… Оце так не пощастило! Що ж робити?

Чоловік не звик так легко відступати перед труднощами.

Він рішуче підійшов до дверей і оглянув замок. Зняти його не було складно. Він попрямував у комору, але різко зупинився.

-От же ж! – махнув він рукою. – Я ж усі інструменти на дачу відвіз. Навіть ніякої викрутки нема.

Він повільно дістав телефон і набрав номер друга.

-Не вийде сьогодні, – похмуро промовив він. – Я з квартири вийти не можу. Дружина замкнула, і всі ключі забрала. Ніяк не вийти…

Друг швидко прибіг на допомогу.

-Можна, – запропонував він. – На мотузці спуститися з балкона.

-Де ж я тобі мотузку візьму? – здивувався Василь. – П’ятий поверх. Вона довга має бути і міцна.

-А якщо двері зняти?

-Ти що?! Зовсім вже?! – махнув рукою Василь. – Двері нові. Дружина мені таке влаштує…

-Ну, я не знаю тоді, – засмутився товариш Василя. – Ідей більше немає. Добре, піду я. Друзі вже зачекалися.

Василь Михайлович сумно сидів біля телевізора. Було дуже тужливо і прикро.

-Сумно, – подумав він. – Краще б я з дружиною на дачу поїхав. Треба чимось зайнятися.

Чоловік обійшов квартиру, відкрив комору.

-Ну і безлад. Треба навести порядок, – зітхнув він і взявся до справи.

Зранку наступного дня повернулася дружина.

-Який ти молодець! – ахнула вона. – Який порядок! А я думала, що ти до друзів побіжиш, а ти комору всю поприбирав. Молодець! – жінка чмокнула Василя в щоку. – Спасибі.

-Я ще в магазин хотів сходити, – опустив очі Василь. – А ти всі ключі забрала і мене замкнула. Вийти не зміг…

-Так, запасні ж у тумбочці? – здивувалася дружина. – Забув? Ти ж сам їх туди поклав. Під журнали.

Чоловік стрімко підбіг до тумбочки, відкрив шухляду і витяг стос журналів.

Там дійсно лежали ключі…

Василь мовчки поклав їх на стіл, махнув рукою і пішов розкладати продукти, які привезла Олена…