ВИ Ж В КУРСІ, ЩО КУРОМАРШАЛА УТИЛІЗУВАЛИ НА ОДНОМУ ГЕКТАРІ З МОТОРОЛОЮ І ГІВІ? А ДЕ ЦЕ ЗНАХОДИТЬСЯ, ЗНАЄТЕ? ЯКЩО НІ, СІДАЙТЕ ЗРУЧНІШЕ

Який донеччанин, починаючи з 2014 року, не любить дивитися трансляції похорону з рідного міста? Так, показують рідше, ніж нам хотілося б! Тим з великим нетерпінням ми чекаємо наступну серію. Це як новий сезон «Ігор престолів», тільки крутіше! Сообщает prefiks.win

Після люстрації Захарченко вчорашня прем’єра в Театрі опери та балету пройшла з величезним успіхом. А після закінчення прямого ефіру багато переглядали її на «біс», згадуючи знаменитого Гетевського «Зупинися, мить! Ти прекрасна!”. Тим більше, що без Мефістофеля в фіналі там явно не обійшлося.

Але поки в Донецьку організатори видовища перераховували по головах представників масовки для «всенародної скорботи», звіряли їх зі списками і пакували в зняті з маршрутів автобуси, я вирішила з’ясувати, де пройде фінал постановки. А коли дізналася, не повірила своїм очам, вухам і іншим органам почуттів.

Ви ж в курсі, що куромаршала утилізували на одному гектарі з Моторолою і Гіві? А де цей гектар знаходиться, знаєте? Якщо ні, сідайте зручніше, я вам зараз розповім. Є в нашій шахтарській столиці таке кладовище: «Донецьке море». Старе, але як то кажуть, «престижне», тому що в межах міста і з шикарним краєвидом. Ховати там перестали ще до війни – для могил не залишилося місця, хіба що на заздалегідь викуплених ділянках. Але організатори-Новоросії підійшли до цього питання з вигадкою, я б навіть сказала, креативно.

Через дорогу від центрального входу на кладовище, в лісопосадці, перебувала санітарна зона. Простіше кажучи, туди звалювали засохлі гілки, опале листя, зів’ялі квіти, порожні пляшки, зім’яті пластикові стаканчики, і інше сміття, яке донеччани прибирали з могил. Перед Великоднем і Червоної Горкою до торішніх покладів сміття додавалися нові пласти. Там же знаходився вуличний туалет типу очко на дві дірки, які в будь-який час року були художньо декоровані використаним папером і купками різного ступеня скам’янілості. Інтер’єр пожвавлювався жирними зеленими мухами, які з утробним дзижчанням норовили сісти на оголені по нужді частини тіла. А оскільки дірок було всього дві, а мужиків, які хряпнули на могилках по баклажки пива, багато, то все найближчі кущі, дерева, та й просто кожен квадратний сантиметр землі там позначений щедрою пінним струменем. І неподалік, як бонус – кладовище домашніх тварин.

І ось, та-та-м! 19 жовтня 2016 року – похорон Мотороли.

Саме його першим закопали там, де до війни був смітник з сортиром. Як то кажуть, собаці – собаче кладовище. Ну а потім – пішло-поїхало! Туди ж в 2017 підселили Гіві, а тепер – і Захара. І справді, чи не ховати ж цей біосміття там, де лежать адекватні люди? А тут, на Цвинтар сказилися тварини, поряд з парашею – в самий раз. Як то кажуть, носити вам – не переносити! До речі, перекласти Google за запитом «Туалет на кладовищі Донецьке море» викидає картинку з останнім притулком «генералів ДНР».

Тепер ось я сиджу і думаю, кому в голову прийшла ця геніальна мисля? Чи то це россіянци, які не в курсі місцевих довоєнних реалій, таке скреатівілі, то чи в верхівку ДиНиРи пробралися замасковані укропи, які влаштували «Хероям Новоросії» таку підлість.

Хоча, якщо чесно, після війни мені не хочеться бачити це звалище біологічних відходів навіть там – серед ні в чому не винних Жучок і Бобиків. Перенесли ж естонці пам’ятник радянському воїну «Альоші» подалі від центру міста, давайте брати з них приклад! І пам’ятники Сашкові, Міші, Арсюші краще винести за межі Донецька – кілометрів десь на 200 в східну сторону.

Якраз до рідного для Арсюші Ростова-на-Дону.