ВІДЕО. ВІН ЗАЙШОВ В «МАРШРУТКУ» НА ЗУПИНЦІ І, НЕМОВ СОРОМЛЯЧИСЬ СЕБЕ, ХЛОПЕЦЬ, У ПОТЕРТІМ КАМУФЛЯЖІ, ВИТЯГНУВ З КИШЕНІ «УБЕДЕ».

Він зайшов в «маршрутку» на зупинці І, немов соромлячись себе, Хлопець, у потертім камуфляжі, Витягнув з кишені «УБеДе».А водій, аж вирячивши очі, Слиною по лобовому склі: «Як мене вже всі ви задовбали! Сунете ці «кірки» бойові! Я пальне купую, запчастини, Щоб вас задарма весь день возить?! Почекаєш! Через півгодини Сядеш в іншу. Якщо пощастить.» Поряд дід поправив окуляри, І мовчить як в рот води набрав. З уст тонких не випустить і пари – Його син ніде не воював. Мужичок, навпроти мене мнеться, (Видно похмелитися б йому). Тільки гляне, зразу ж відвернеться. Він не захотів йти на війну. Ззаду он прищавий ПеТеУшник, До вікна з байдужістю припав, І спокійно поправля навушник. (Татко «відкосив», не воював). Збоку жінка, й хлопчики-політки: «Ну то що ми їдемо, чи ні?!» В неї чоловік на заробітках У Росії, а не на війні. Не здригалась, як дзвонив «мобільний», Не молилась потай від дітей. Бо у неї «чоловік – цивільний». Він заробить для сім’ї грошей. І «маршрутка», що мовчала доти, Загула. Хто цитькав, хто кричав. Не сказавши навіть слова проти, Хлопець вийшов. А я …. Промовчав. Я боявся сварку розпочати, Я оце цькування попустив. Я боявся захистить солдата, Що мене на Сході захистив. Я дивився через скло на нього, Чуючи як в скронях аж гуде. А АТОшник, став біля дороги І поклав в кишеню «УБеДе». А мені аж вдарив жар в обличчя, Я себе картав і зневажав, Що не вийшов і не став в узбіччя З хлопцем що за мене воював.

Джерело