Вийшовши з потяга, Ірина відчула себе самотньою. Олега ніде не було видно. Дзвінок на телефон залишився без відповіді. Зі зростаючою тривогою вона підійшла до дверей своєї квартири. Відкривши їх, вона побачила там, що чоловічого взуття немає, якби вона тільки знала що ситуація набагато серйозніша, ніж вона думала

Ірина вийшла з вагона і, про всяк випадок, подивилася на всі боки.

Ні, її чоловіка ніде не було, її ніхто не зустрічав…

– Ну не перетрудився б, – подумала вона. – Міг би й приїхати на вокзал! Ірина дістала з сумочки телефон і ще раз спробувала зателефонувати до чоловіка.

Але він чомусь не відповідав… Ірина зітхнула, взяла свою валізу і попрямувала до таксі.

Доїхала вона швидко. Не побачивши на подвір’ї машини чоловіка, Ірина трохи здивувалася.

Було ще рано і Олег мав бути вдома.

– Може, поїхав мене зустрічати і ми розминулися? – подумала жінка.

Ірина відкрила двері своїм ключем і застигла від здивування. В коридорі на поличці не було жодної пари чоловічого взуття!

Ірина здивовано зайшла в кімнату і раптом побачила на столику записку. Вона прочитала її і аж присіла від несподіванки!

«Я від тебе йду. Речі забрав. На розлучення можеш подати сама. Дочка не знає. Олег», – прочитала Ірина.

Вона перечитала текст тричі. Повільно до неї почав доходити зміст написаного.

Виходить, поки вона була у відрядженні, він не кваплячись зібрав свої речі і втік, нічого не пояснивши і навіть не поговоривши.

Хоча на нього це схоже…

Ірина сперлась на спинку крісла. Її очі наповнились сльозами.

У квартирі стояла ранкова тиша і було чути, як на кухні капає вода з несправного крана.

– Так і не відремонтував, – зітхнула жінка. – А у ванній що це, світло?

Ірина встала і попрямувала до ванної кімнати. Світло не світилося, була тільки підсвітка над дзеркалом.

Поличка, куплена місяць тому, яку вона просила почепити під дзеркалом, так і стояла на пральній машинці в коробці.

Про всяк випадок Ірина повернулася в коридор і перевірила нижній замок. Він, як і раніше, не закривався.

Сльози висохли самі собою. Чомусь її не здивувало те, що поки вона була у відрядженні, її чоловік нічого не відремонтував, хоча обіцяв…
Подумаєш, замок півроку не працює, світла немає у ванній вже другий місяць, кран капає.

Навіщо ремонтувати, якщо збирався йти? Жили ж з краном, що крапає, неробочим замком і практично без світла у ванній ну і далі вона проживе.

– Так мабуть думав Олег, коли збирав свої речі,– спало на думку Ірині. – Гаразд…

Жінка струснула головою, ніби позбавляючись від наслання і взяла в руки телефон.

– Михайло, не спиш? – весело поцікавилася вона у свого старого знайомого, який їй іноді допомагав з побутовими дрібницями – полагодити замок у поштовій скриньці, замінити вимикач на кухні, відремонтувати зливний бачок, бо чоловікові, за його словами, було зовсім ніколи. – Доброго ранку, є робота…

– Доброго ранку, Іриночко. Та який сон у старого, – тепло відповів чоловік. – Давно вже не сплю, кажи, що треба зробити.

– Полагодити кран, розібратися зі світлом і полицею у ванній і відремонтувати… Хоча, ні, краще повністю змінити обидва замки у вхідних дверях. Сьогодні можна замки і що встигнеш, а решту можна завтра.

– Он як, – здивувався чоловік. – Соромлюся спитати, а що ж чоловік? – поцікавився Михайло, бо бувало, що іноді й господар згадував про те, що він чоловік і теж може дещо зробити по господарству

Та й зміна замків його трохи збентежила.

– А що чоловік! А вже нічого! – пустотливо засміялася жінка.

– Ого, – хмикнув чоловік. – Ех, Ірино, якби мені менше років, я б за тобою побігав ще, а взагалі в мене сусід є молодий ще, хазяйновитий. Давай я познайомлю вас. Від нього дружина пішла до якогось модного тренера. Діти у вас обох вже дорослі, житимете один для одного і радітимете.

– Боже борони, – засміялася Ірина. – Що я тобі поганого зробила? Дай мені пожити спокійно, тільки одного позбулася, а ти мені іншого вже підсовуєш.

– Так самій сумно, – навів аргумент Михайло.

– Я ще й зітхнути вільно не встигла, а сумувати тим більше. Коротше, чекаю на тебе за годину,– оголосила Ірина і закінчила розмову.

Поки Михайло виконував усі поставлені перед ним завдання, Ірина вирішила таки перевірити свої підозри і зателефонувала до своєї хорошої знайомої, яка працювала разом з її чоловіком в одній фірмі.

З’ясувалося, що в Олега був банальний роман із самотньою пані, трохи за сорок, не молоденька, звісно, але для п’ятидесятидворічного мужика, не обтяженого зобовʼязаннями цілком годиться.

Дітей у пані немає і заміжня вона не була, зате має у власності хорошу квартирку.

В принципі, Ірина дізналася про все, що їй треба було.

– За чим тут сумувати? – згадала вона улюблений вираз своєї давно вже покійної бабусі і пішла перевіряти, чи все забрав її Олежик.

Що знаходила – акуратно складала у білий пакет. Туди ж вирушила і фотографія в рамочці, де її чоловік, вже колишній, красувався, стоячи на палубі круїзного теплохода.

– Оксанко, давай сьогодні сходимо кудись увечері. Смачно поїмо і душевно поспілкуємося, – запропонувала Ірина своїй давній подрузі, набравши її номер.

– А що є привід? – поцікавилася та.

– Ще й який! – загадково відповіла Ірина.

– Заінтригувала, – засміялася Оксана. – Говори де й о котрій зустрічаємось…

…Михайло закінчив роботу якраз надвечір. Все зробив, як має бути. Отримавши свою винагороду, він радісно посміхнувся.

– З ванною завтра розберуся, а взагалі, Ірино, якщо що – дзвони одразу, я все швидко зроблю.

– Добре, Михайле, дякую! – щиро подякувала господиня. – Будь ласка, йтимеш повз контейнер для сміття – викинь будь ласка, – і вона простягла йому білий пакет.

Провівши Михайла, Ірина хотіла було зателефонувати дочці, але передумала.

– Нічого їм поки що говорити не буду… Піду до них у гості в суботу, не дарма ж подарунки везла, онучці стільки всього накупила і про зятя не забула. Отоді й розповім усе. А сьогодні буде свято! – вирішила Ірина.

До зустрічі з Оксаною залишалося небагато часу.

Ірина дістала улюбленого ігристого і хлюпнула трохи в келих.

Помилувалась кольором, із задоволенням вдихнула насичений аромат і піднявши вгору келих, трохи посміхаючись промовила:

– За нове вільне життя, сповнене прекрасних сюрпризів і чудових моментів!