ЖУРНАЛІСТ ПОРВАВ СТАРОГО ПУТІНА, ЯК БОБИК ГРІЛКУ

Останнім часом Путін практично не залишав межі РФ і це вже стало підозрілим і коментувалось різними версіями, від варіанту, що в особі Путіна, ми спостерігаємо двійника і до більш детективної версії про те, що йому можуть сплести лапті і заховати в тюрягу. Швидше за все, справа йде набагато прозаїчніше. Токсичність цього персонажа подолала поріг безпеки і будь-які контакти з ним розглядаються в світлі кар’єрних і репутаційних витрат, оскільки на відміну від Московії, на Заході керівники держав обираються шляхом голосування, а не дешевого порнографічного шоу, показаного Путіним.

Але в будь-якому випадку, чутки ходять різні і Путіну треба відповідати на смішки за спиною, типу: “Слабо?”. Загалом, треба показати челяді, що він ще може поїхати в Європу і вже анонсований його візит до Австрії.

Зазвичай перед візитом в якусь країну, в рамках підготовки цього візиту, керівник країни дає інтерв’ю місцевому журналісту, який дуже вільний у виборі своїх питань. Це не прес-конференція, де секретар може маніпулювати журналістами і комусь не дати питання взагалі, і не спеціально організоване інтерв’ю, коли з ретельно обраним журналістом попередньо обумовлений перелік питань, які будуть задані, але головне – узгоджений перелік тем. Так що інтерв’ю спочатку було не дуже приємним для Путіна, але робити нічого, холуям треба показувати відважного мачо, який ось поїхав до Австрії і все тут.

Відверто кажучи, Австрія вже давно перетворилася в якийсь відстійник для російських товстосумів. Вони давно і міцно там окопалися ще з часів совка, коли там функціонувала одна з найпотужніших совкових резидентур ГРУ, про що писав Віктор Суворов. На відміну від Німеччини, де потрібні зв’язки і канали надходження інформації були отримані від Штазі, в Австрії все робили самостійно і тому архіви російських спецслужб цілком дозволяють відчувати себе спокійно в спокійній Австрії, а на тлі їх роботи і грошові мішки – теж привільно там відчувають себе . А крім того, Австрія ніколи не тягне на себе ковдру і не гне свою лінію. Вона являє собою лайт версію Швейцарії, де тиша і спокій є однією з головних цінностей країни.

Від інтерв’ю австрійського журналіста ми не очікували нічого гострого і істотного саме з цієї причини, але як тепер зрозуміло – помилилися.

Кореспондент ORF Армін Вольф просто порвав старого, як Бобик грілку. Ми не станемо давати посилання на повний текст цього інтерв’ю, бо просто гидуючи приводити кремлівські адреси, і не бачимо сенсу докладно розбирати це інтерв’ю, просто відзначимо кілька цікавих моментів.

По тому, як поводився Путін з журналістом, не відпускало враження, що журналіст спілкується з уркою рецидивістом, який не говорить, а “базарит” і викручує розмову в потрібний напрямок, спеціально обходячи гострі теми або уникаючи певних слів. Наскільки можна зрозуміти з ходу інтерв’ю, Вольф виявився в шоці від того, що вищу посаду країни може займати подібна мразь. Він спочатку акуратно, а потім все наполегливіше обривав Путіна, коли той “сповзав з теми” і замість відповіді на поставлене запитання, намагався відповісти розмито.

Воно і зрозуміло, перед інтерв’ю він відпрацював деякі захисні маневри на самі незручні питання і кожен раз, коли виникало питання на слизьку тему, старанно дотримувався домашніх заготовок. Але справа в тому, що журналіст опинився битим хлопцем і дуже скоро зрозумів суть того, що відбувається і далі – ставив питання таким чином, що прямо застосувати заготовку не виходило і перед глядачем постав путин, який викручувався як вуж на сковорідці. Відверто кажучи, не пригадаю, щоб Путін комусь говорив про те, щоб його не перебивали. А тут це було майже постійно. Вольф вмочував Путіна носом в його слова або його вчинки, які він засуджує в чиємусь іншому виконанні.

Загалом, на екрані був старий урка, який намагається “отпетлять” від слідчого і не більше. Там не було ні інтелекту, ні натхнення, ні харизми, а тільки бажання уникнути викриття в злочинах. Особливо сподобались два моменти, коли порожнеча цього персонажа виявилася бездонною. Перший – стосувався Криму і коли Путін закінчив маячню про те, що військові-ні військові РФ брали-не приймали участь у будуванні “референдуму”, журналіст обірвав старого і просто сказав, що цей цирк не має юридичної сили і коли Путін згадав про самовизначення і про ООН, Вольф згадав про Чечню і Дагестан. Тут заготовлений текст уже скінчився і дід погнав про ІГІЛ.

А другий момент, коли журналіст запитав про 20 років при владі і що це не дуже в’яжеться з принципами демократії, Путін розповів, що він і є демократія, а для переконливості, привів Україну, щоб показати, до чого призводить протилежна крайність.

Цей момент особливо цінний, бо показує справжню харю цього злочинця. Так, Україна припинила те, що влаштував у себе Путін. У нас дві каденції висидів тільки Кучма і то – з працею, а цей планує піти з Кремля вперед ногами. Власне, на пряме запитання про те, що говорять, що вже створюється ініціативна група, яка має на меті вічне правління Путіна, той відповів, що чутками не цікавиться. Приблизно так спочатку він розповідав і про Крим, мовляв – чутки все це і він їх не слухає, а воно – он як виявилося.

А росіянам з цього інтерв’ю слід зробити один простий і злегка – арестантсткій висновок. Вони зробили свій остаточний вибір уже давно, коли проковтнули рокіровку Путіна і Мєдвєдєва. Не дай бог нікому опинитися в катівнях, але той, хто в темі – знають наступну схему, яку здійснив Путін з усім населенням своєї країни.

Так ось, у випадку з рокіровкою був простий, але зримий тест на те, що з себе представляє населення – тварина тремтяча або право має. Якби тоді піднялися всі ці діячі, які зараз доводять, які вони борці з режимом, то ще питання, пройшов би цей тест і повернувся Путін після Медведєва в своє крісло. Але проковтнув все, включаючи будь-яке прізвище з нині живих російських “опозиціонерів”. А тест був простим. У той час йшли шалені гроші від зростаючих цін на вуглеводні і населення дійсно стало трохи жити заможніше. І питання було поставлено приблизно так: чи готові ви стати на панель за крихти з панського столу? Населення дружно відповіли – так!

Тож не дивно, що дуже скоро прес-служба Путіна стала сигналізувати Вольфу про закінчення інтерв’ю і він поставив останнє істотне питання про те, що збирається робити Путін після закінчення вже цього президентського терміну: піде з політики або знову стане прем’єр-міністром. І далі прозвучало запитання-відповідь, який показує все, що тут відбувалося.

Путін запитав Вольфа:

– А як вам би хотілося?

На що Вольф відповів:

– Це не має жодного значення. Мені цікаво, що ви хочете?

Далі пройшло кілька порожніх фраз і стало зрозуміло, що інтерв’ю закінчилося і Путіну просто нема чого відповісти на дійсно важливі питання.

Загалом, населення РФ, який перетворився на повій, гідно такого керівника, вони його навіть можуть канонізувати за життя, це вже нічого не змінить.

Анти-колорадос