Дивний час настав між нами, Боїмось прийти до мами, – Петро Половко

Дивний час настав між нами, Боїмось прийти до мами. Боїмось порога хати, Страшно є: приїде тато…

А колись ми так чекали, Скільки радості багато. Нині ждати перестали, Не така є Пасха – свято.

Боїмось руки подати, Страх в сусіда до сусіда. Бо не знаєм що чекати, Чи здорові бабця, дідо.

Храми є усі відкриті, Та для нас вони закриті. Лиш пташки будуть співати, І Воскреслого вітати.

Це не жарт, а біль глибокий, Світ, як старець, одинокий. Де на страх знайти вакцину? Ми в полоні карантину. Жоден лік нас не злікує, Коли Бог нас не почує.

Щоби зміг Він нас почути, Треба жалю і покути. Тут вся мудрість й медицина, Покаяння – це вакцина.

Людська гордість – чи признає? – Шляху іншого немає. Дивний час настав між нами, І в онлайн на Пасху в мами. І в онлайн світлиця-хата, І онлайн Пасхальні свята.

Дуже-дуже дивний час, Господи помилуй нас…

Автор о. Петро Половко