— Це ти у всьому винна, – щодня чула Маргарита, – це ти тата діставала своїми причіпками! Чого тобі не вистачало? Навіщо ти йому постійно скандали влаштовувала? У Маргарити з дочкою Христиною стосунки зіпсувалися після розлучення. Дівчинка вирішила, що…
— Це ти винна, – щодня чула Маргарита, – це ти тата замучила своїми причіпками! Чого тобі не вистачало? Навіщо ти йому постійно скандали влаштовувала?
Справжню причину розірвання шлюбу Маргарита доньки озвучувати не збиралася – Христина не знала, що насправді батько з сім’ї пішов до іншої молодої жінки, яка тепер стала його законною дружиною.
Дочці Владислав сказав, що з Наталею познайомився вже після розлучення – чоловікові не хотілося спочатку псувати стосунки між падчеркою та мачухою.
Маргарита втомилася. Жінка щосили намагалася налагодити контакт із дочкою, намагалася їй пояснити, що забороняє вона їсти чіпси і пити газування не зі шкідливості:
— Христино, ну тобі ж не можна! – пояснювала дочці Маргарита, – лікар що сказав? Харчуватися правильно! У тебе підозра на гастрит, і це у 13 років!
— Я не можу тебе постійно контролювати, не можу сидіти з тобою на уроках і зустрічати тебе зі школи.
— Я працюю, а ти користуєшся своєю свободою, і всі кишенькові гроші спускаєш на всяку гидоту.
— Ну невже ти сама не розумієш, що чіпси, локшина китайська гостре і дешеве газоване, що складається в основному з цукру і води, шкодять твоєму здоров’ю?
— Ти мене нікуди не водиш і одну не відпускаєш, – злилася Христина, – мої однокласники всі позавчора в кафе ходили, а ти зателефонувала і на півдорозі мене розвернула, змусила йти додому!
— Я тепер в очах однокласників біла ворона! Нікого так не контролюють батьки, як ти мене.
— Правильно, що розвернула. І в твоїх гамбургерах теж нічого корисного немає. Та зрозумій ти нарешті, Христино, що я про тебе дбаю! Я переживаю за тебе.
— Добре, – погодилася Христина, – ми з їжею розібралися. А чому ти мені айпад купувати відмовляєшся?
— Христя, я поки не можу дозволити собі таке дороге придбання. На планшет іншої фірми ти не згодна, б/в гаджет теж не хочеш. А на новий я не маю грошей.
— Мамо, тато щомісяця на мене тобі гроші надсилає. Куди ти їх витрачаєш? Тато каже, що ці гроші – мої, і я можу сама розпоряджатися ними!
— На жаль, Христино, аліменти, які щомісяця надсилає твій тато, не покриють і жодної четвертої вартості твого айпада.
— Ти що думаєш, він мені по 30-40 тисяч надсилає? Та як би не так!
— Загалом, давай цю розмову відкладемо до кращих часів. Тим більше, який тобі зараз айпад, якщо ти дві трійки з української мови та літератури не виправила?
— Дорогі подарунки, Христино, треба заслужити!
Владислава все влаштовувало, він був для доньки таким собі недільним татом, батьком-святом.
Забирав Христину чоловік двічі на місяць у вихідні, возив до кафе, парків, кіно і дозволяв їй усе, що вона захоче.
Через це й псувалися стосунки між матір’ю та дочкою – Христина, повертаючись від батька, демонструвала свій характер.
З колишнім чоловіком Маргарита дуже багато разів розмовляла на цю тему, але користі було мало – Владислав продовжував потурати капризам старшої дочки:
— Ти що, Рит, хочеш, щоб вона мене ненавиділа так само, як і тебе? Дай дитині спокій, у неї має бути дитинство!
— Що ти постійно тягаєш Христину по гуртках? Вона не хоче ходити на танці, кілька разів вона сама мені це казала!
— Чому ти не дозволяєш їй їсти те, що вона хоче? Чіпси, люба, це звичайна смажена картопля, яка від неї шкода?
— Ти, Владе, якщо доньку не виховуєш, то хоча б мені не заважай це робити! Ти потім вирішуватимеш проблеми? Та ні, звичайно!
— Після кожної вашої прогулянки я 2 тижні ще до неї підхід шукаю, домовляюсь, розмовляю, а ти береш її один раз на вихідні та все псуєш!
— Не треба підривати мій перед нею авторитет, з її проблемами знатися доведеться мені, а не тобі. Ти ж у нас недільний тато!
Одного разу конфлікт між матір’ю і дочкою спалахнув у присутності Владислава. Христина батькові відразу на матір нажалілася:
— Тату, вона мене дістала! Вона спеціально з мене знущається! У мене після танців коліна болять, я вже багато разів мамі про це говорила, а вона відповідає, що я як ходила, так і ходитиму. Татку, забери мене до себе, я не хочу жити з мамою!
Маргарита вичікувально дивилася на чоловіка. Їй було цікаво подивитися, як із складної ситуації Влад вибереться. Батько, щоб перед дочкою не вдарити в багнюку обличчям, недовго помовчав і скомандував:
— Збирай свої речі, поїдемо до мене! Окрему кімнату тобі виділимо, місця у нас багато. Тільки попереджаю одразу: вставати до школи доведеться на годину раніше – їхати з передмістя далеко.
Маргарита посміхнулася: молодець, викрутився. Христина швидко зібрала свої речі і з викликом сказала матері:
— Живи тепер одна. Я житиму з татом, а ти навіть не смій мені дзвонити і кликати мене назад! Все одно не повернуся. Ходімо, тату, нехай радіє, що мене позбулася!
Маргарита зачинила за дочкою та колишнім чоловіком двері, повернулася на кухню, налила собі чаю і голосно вимовила:
Цікаво, а коли ти захочеш назад? Думаю, що за 2 тижні, більше не витримаєш. Ну, нічого, я покажу тобі, як маму поважати! Подивимося, як тобі сподобається у мачухи.
З другою дружиною Влада, Наталкою. Маргарита була знайома – та була молодша за чоловіка на цілих 17 років. Декілька зустрічей дозволили Маргаріті дізнатися характер Наталії, вона, незважаючи на вік, була суворою.
Наталці вдалося змусити Влада кинути палити, хоча Маргарита з цією шкідливою звичкою боролася багато років, але успіху так і не досягла.
Коли Влад привіз дочку до себе, Наташа зателефонувала Маргариті і прямо запитала:
— Це що? Трюк такий у тебе виховний.
— Так, – чесно зізналася Маргарита, – Христина зовсім вже від рук відбилася, я з нею не впораюся. Потребує дорогих подарунків, якоїсь свободи, кишенькових грошей.
— Вчитися зовсім не хоче, вчителька дзвонить щонайменше один раз на тиждень і скаржиться на неї.
— Я знаю, Наталко, що в тебе не забавиш, ось і вирішила невеликий урок Христині подати.
— Я тебе зрозуміла, – відповіла Наталка, – все виконаю у найкращому вигляді.
Влад, показуючи Христині її кімнату, дочку попередив:
— Я, Христинко, весь час на роботі. Якщо тобі щось знадобиться – звертайся до Наташі. І взагалі, мені хотілося б, щоб ти її слухала. Сама розумієш, у цьому будинку вона господиня.
— Звичайно, тату, – передчуваючи вільне життя, відповіла отцю Христина, – я все розумію. Не хвилюйся. Нервувати тобі не доведеться.
Христина чомусь була впевнена, що Наталка їй і слова поперек не скаже. У новій родині батька дівчинка почувала себе головною. Вона думала, що мачуха не захоче псувати стосунки зі своїм чоловіком і тому зробить все, щоб сподобатися Христині. Але вийшло навпаки – у понеділок Христину розбудили о 6-й ранку:
— Ну, навіщо так рано? – Нила дівчинка, — до школи ще 3 години!
— У нас у цей час встають, – пояснила їй Наталка, – одягайся, вмивайся та виходь на кухню. Допомагатимеш мені готувати сніданок.
Христина здивувалася: вона, і готувати?
— Але мама мене ніколи не примушувала їй допомагати! Вона просто мене годувала вранці та відправляла до школи!
— Я тобі не мама, – спокійно відповіла Наталка, – у моєму будинку зовсім інші порядки. Я на тебе чекаю, поквапся.
Христина, замість поспати зайву годину, допомагала мачусі накривати на стіл і мила після сніданку посуд. Жодних смажених сосисок, яєчні або такого улюбленого омлета Христині не запропонували. Вівсяна каша без солі та цукру на воді, скибочки свіжих фруктів, кефір – на сніданок дали все те, що дівчинка люто ненавиділа.
— Після школи – одразу додому. – попередила Наталка, – я за тобою заїду до школи, буду рівно з дзвінком. Не спізнюйся. І жодних прогулянок з подругами торговими центрами, у мене немає часу, Христино, тебе розшукувати.
Вільного життя, про яке так мріяла дівчинка, не сталося – Наталка, як Цербер, стежила за падчеркою, не даючи тій зробити зайвий крок.
Працювала Христина на ділянці разом із дорослими, допомагала прибирати сад, прибирала будинок, протирала підлогу, мила посуд щодня. Якщо Наталці треба було відлучитися, доглядала молодшого півторарічного брата.
Маргарита прорахувалася: Христина завила вже за тиждень. Вона зателефонувала матері в суботу ввечері і попросила її забрати:
— Мамо, тут погано, – почала скаржитися Христина, – Наталка мені навіть із подругами зустрічатися не дає!
— Домашні завдання перевіряє, переписувати змушує, якщо знаходить помилку. А я, між іншим, у сьомому класі вже!
— Посуд я тут мию, підлогу мию, вчора з татом малину підрізала – вся в колючках! Мам, забери мене звідси, мені набридло!
— Про це не може бути й мови, – спокійно відповіла доньці Маргарита, – ти хотіла жити з татом, от і житимеш з ним як мінімум до кінця навчального року.
— Я з тобою погано поводилася, я тебе карала, лаяла. Ти так хотіла спробувати інше життя, я тобі таку нагоду надала.
— Ну мааааам, – затягнула Христина, – ну забери мене! Я не хочу з татом жити, тут нудно! Тут ніяких розваг немає, вони мені навіть ноутбук дають всього на годину, а телефон після відбою рівно за 10 вечора забирають! Я з друзями не спілкуюсь.
— А ось і добре, – пораділа за дочку Маргарита, – може, людиною станеш, навчишся цінувати те, що маєш!
3 тижні Христина прожила з батьком, потім просто втекла від батька та суворої мачухи. Дівчинка відпросилася з останнього уроку і, не чекаючи, поки за нею приїде Наталка, рвонула додому:
— Мам, – кинулась Христина до матері, коли та повернулася з роботи, – я все зрозуміла! Обіцяю, більше тобі суперечити не буду. Мам, тільки, будь ласка, більше до батька мене не відправляй!
— А що, тобі погано жилося? – Поцікавилася Маргарита, – Наташа тебе ображала? Може, карала?
— Ні, – зізналася Христина, – не ображала і не карала. Просто вона так дивилася.
— Мама, вона як зиркне своїми очима, мені відразу ж сховатися від неї хотілося. Я зрозуміла все. Нічого в тебе не проситиму. І трійки виправлю, і чіпси перестану їсти! Давай жити дружно, мамо.
Насправді Маргарита Наташі була вдячна. За її допомогою дочка засвоїла один дуже важливий урок.
Наташа періодично дзвонила Христіні, цікавилася її справами, питала, чи не хоче вона приїхати до них на кілька тижнів. Після таких телефонних розмов дівчинка ставала шовковою – дуже їй не хотілося знову опинитися в будинку суворої мачухи.