Отримавши запрошення на весілля від Макса, Аня опинилася перед складним вибором. Вона не була готова до цієї зустрічі, але не хотіла, щоб люди думали, що вона не може його відпустити. Ліля, бачачи її сумніви, намагалася переконати подругу, що це буде правильним кроком. “Уяви, як це буде виглядати, якщо ти не прийдеш?” – питала вона. Зрештою, Аня погодилася, хоча й із важкими почуттями

Аня сиділа на краю дерев’яного стільця в кафе і уважно дивилася на чашку з кавою. Вона знала, що мала б радіти – нарешті зустрілися з Максом після довгих років розлуки. Проте її душу переповнювали сумніви.

Вона не могла зрозуміти, чому її серце болить, коли він сидить навпроти неї, розповідаючи, як склалося його життя після їхнього розриву.

Вона слухала його слова, але у голові лунала інша думка: “А чому так сталося, чому ти не повернувся до мене, коли я тебе так кохала?”

Зустріч з Максом була незапланованою. Вони випадково зустрілися на вулиці, коли Аня поверталася з роботи. Він стояв на тротуарі з букетом квітів і неймовірною посмішкою на обличчі.

– Привіт, Аню! – сказав Макс, ніби нічого не змінилося за всі ці роки. – Ти не проти зустрітися?

Аня розгублено кивнула. Вони пішли в найближче кафе, де Макс почав розповідати про своє нове життя: про те, як переїхав до іншого міста, як знайшов свою нову любов, одружився і мав двоє дітей.

Вона слухала його, але почуття були змішані: радість, що він живе щасливо, і біль від того, що це все без неї.

Чотири роки тому їхнє кохання розпалося, залишивши після себе гіркий осад. Тоді Аня була впевнена, що Макс – це її єдина любов. Вони зустрічалися більше двох років, разом сміялися, разом плакали, планували спільне майбутнє. Але якось усе різко змінилося.

Одного дня Макс не прийшов на побачення. Аня чекала його в кафе, але він не з’явився. Пройшло кілька годин, і коли вона вже почала переживати, він набрав її.

– Привіт, Аню, вибач, я затримався. Я більше не можу бути з тобою, – сказав він холодним голосом. – Я зустрів іншу дівчину. Мені здається, що ми з тобою не підходимо одне одному.

Аня не могла повірити своїм вухам. Вона пам’ятала, як вони разом мріяли про майбутнє, і це рішення його здивувало і вразило. Що стало причиною? Чи була вона недостатньо хорошою для нього?

Макс не пояснив цього. Він просто пішов, а Аня залишилася сама з розбитим серцем.

Минуло багато часу, але біль від того розриву не вщухав. Аня намагалася почати нове життя, зустрічала інших чоловіків, але ніхто не зміг замінити Макса.

І ось тепер він знову стоїть перед нею, розповідаючи про свою нову родину, про дітей, про свою щасливу, нову реальність. А вона сидить і слухає, ніби чекає, щоб у серці знову запала любов до нього, але натомість почувається так, ніби всі роки пройшли даремно.

– А ти як? – запитав Макс, перериваючи її думки. – Як твоє життя? Вибач, я не питав тебе про це…

Аня не знала, що відповісти. Вона довго мовчала, розмірковуючи, чи варто відкривати перед ним свою душу.

– Я… я не зовсім щаслива, – зізналася вона, нарешті піднявши погляд. – І досі іноді думаю про тебе.

Макс здивовано підняв брови:

– Ти? Але ж я тебе так образив, покинув без пояснень.

Аня зітхнула:

– Так, ти образив мене, але ти був моїм першим коханням, Макс. І хоча я намагаюся забути, це не так легко.

Макс відвів погляд, мовчки розмірковуючи над її словами. Він, здавалося, теж переживав за минуле, але по-іншому. В очах Ані з’явився сум і розчарування, але вона більше не могла дозволити собі плакати. У неї було інше життя, хоч і не таке, як вона собі уявляла.

– Я дуже шкодую, що так сталося, – нарешті сказав Макс. – Ти заслуговуєш кращого. Я, мабуть, сам себе обманював, коли обирав іншу.

Аня не знала, що відповісти. Чи було в її серці місце для цього? Може, вона була вже готова пробачити, але з кожним його словом здавалося, що рана, яка так боліла, може і не загоїтися.

Спогади знову нахлинули. І от – Макс запросив її на своє весілля. Він одружувався з тією дівчиною, яку покохав. Всі знали, що їхнє весілля буде великою подією. Аня спочатку не хотіла йти, але одна її подруга, Ліля, переконала її.

– Якщо ти не підеш, будуть казати, що ти не змогла це пережити. А якщо підеш, покажеш, що ти вже це все пережила і відпустила, – сказала Ліля, вмовляючи подругу.

Аня вирішила піти, хоча й сумнівалася, чи правильно вчиняє. Вона одягла свою найкрасивішу сукню, зробила макіяж, але в душі було порожньо. Тепер її любов до Макса здавалася далекою і недосяжною.

І хоча вона йшла на це весілля з думкою, що має все забути, глибоко в душі вона все одно не була готова.

На весіллі вона побачила Макса, який тримав за руку свою наречену. Вони виглядали щасливими, і у Ані боліла душа. Вона не могла більше приховувати свої емоції. Коли вона поцілувала Макса в щоку на привітання, він посміхнувся і на мить затримав її погляд.

– Спасибі, що прийшла, – сказав він тихо, неначе вибачаючись.

Аня усміхнулася, відчуваючи, як біль знову заповнює її душу. Вона не хотіла більше залишатися на святі, але Ліля вмовила її залишитися до кінця. І наостанок, коли вже був час йти, Макс підійшов до Ані і тихо сказав:

– Я шкодую, що не одружився з тобою, Аню. Іноді думаю, що зробив помилку. Ти – найкраща.

Аня стояла, розгублена. Що відповісти? Все, що вона хотіла – це бути щасливою, і це щастя, яке їй обіцяв Макс, залишилося лише мрією.

Вийшовши з весільної зали, вона зробила глибокий вдих і зрозуміла, що має йти вперед.

І зараз наче знову повтор цієї ситуації. Перед нею сидить Макс, якого вона так і не змогла викинути з своїх думок. Він знову каже їй, що вона найкраща. Але тепер вже пропонує бути другою, бо дружину кинути він не може.

На мить Аня засумнівалася, але відразу взяла себе в руки. Вона уже не та дівчина, що була закохана в Макса. І хоч ця зустріч знову прокинула в ній старі почуття, вона була готова йти далі, відпускаючи минуле.

Вона підняла голову, посміхнулась, і вперше за довгий час відчула, як серце знову наповнюється світлом. А її доля ще обов’язково її знайде.