Дружина розповніла від пологів, діти дістали, а тут гарна подружка, готова відповісти навіть уночі, – підхопив Микола

– Скажи чесно, ти зраджуєш мені з колегою? – запитав Тетяну чоловік по дорозі з корпоративу.

Тетяна здивовано глянула на нього. Її здивувало і саме питання, і серйозний тон Миколи.

– Звідки ти таке собі вигадав?! – здивувалась вона.

– Ти порівняла його з Ді Капріо, бо ж в дитинстві була закохана в цього актора. Ти спеціально так сказала, натякнула, що колега тобі подобається. Та ще й прилюдно, щоб усі бачили мою ганьбу.

Тетяна засміялася, але замовкла, коли чоловік вчепився в кермо сказав:

– Ще й смієшся. Так і знав.

– Такі претензії неможливо сприймати всерйоз! Мало в кого я була закохана в дитинстві. Я в сусідського Павлика теж була закохана, до нього теж ревнуватимеш?

– Це той Павло, який живе поряд із твоїми батьками? Ти тому до них так часто їздиш? – почав насідати Микола.

Тетяна замовкла, не бачачи сенсу в цій розмові. Останнім часом таке траплялося часто, безпідставні підозри, сварки, її мовчання…

– А колись Микола був іншим, – гірко подумала Тетяна.

…Майбутній чоловік здався Тетяні ідеалом сучасного чоловіка. Є почуття гумору, не сидить на харчах у жінки, а головне спокійний і розумний. Як у такого не закохатися?

Тому перший спалах недолугих ревнощів став для неї несподіванкою. І трапилося все через дурниці, двоюрідний брат переплутав листування в соцмережі і надіслав їй грайливе:

«Я сумую за тобою, киця!».

Тетяна посміялася, показала чоловікові, а Микола раптом спохмурнів і жорстко запитав:

– Давно це у вас?! Не соромно з двоюрідним братом романи крутити?

– Ох, як соромно, – засміялась Тетяна, думаючи, що чоловік жартує.

Ніздрі Миколи роздулися, обличчя почервоніло. До Тетяни дійшло:

– Він серйозно думає, що повідомлення для мене…

Відкинувши жартівливий тон, вона пояснила:

– Він переплутав листування, його дівчина теж Таня. Між нами нічого немає і бути не може. А якби було, думаєш, показала б таке повідомлення?

Микола поступово заспокоївся. Він відвів погляд і зніяковіло відповів:

– Вибач, погарячкував. Я тобі не розповідав, але моя колишня дівчина любила викликати ревнощі, фліртувала з іншими, показувала їхнє листування. Думав, це від нудьги, а вона зраджувала з трьома моїми друзями. Тепер зрада для мене – неприємна тема.

Тетяна чесно відповіла:

– Це жахливо, я тобі співчуваю, але відповідати за її вчинки я не зобов’язана.

– Я знаю, що ти не така, ти особлива, така добра і ніжна…

Микола ніжно обійняв Тетяну і все забулося само собою.

Наступну сварку Микола влаштував, бо Тетяна недостатньо уважно слухала його розповідь про роботу.

– Тобі не цікаве моє життя, значить, і до мене нема діла, – сказав їй Микола. – Зізнайся, про кого ти зараз думаєш?

– Я просто втомилася, от і замислилася. Мені цікаво, продовжуй, – спробувала виправдатися Тетяна, але чоловік пішов по колу.

Іншим разом Микола сварився за неприготовану вечерю.

– Жінці в радість готувати коханому чоловікові, так вона показує турботу. Якщо ти не хочеш мене побалувати, то значить не любиш.

– Я просто не встигла, не треба в кожній моїй дії шукати прихований зміст! – розлютилася Тетяна. – Миколо, я тебе не впізнаю, що раптом з тобою сталося?

– Скажи краще, що трапилося з тобою? – сказав чоловік. – Раніше я був центром твого світу, тепер ти постійно відволікаєшся. Вчора кинула мене одного і побігла до подружки. Чому? Розлюбила чи за подружкою ховається інший чоловік?

– Миколо, я тебе люблю, але мій світ не обмежується тобою, не можна просидіти все життя в обіймах, – сказала Тетяна. – Подруга заслабла, треба було забрати її із лікарні. Якщо твій друг заслабне, то хіба ти не допоможеш?

– Я точно не кину тебе, адже для мене наші стосунки важливіші за якихось друзів, – заявив Микола.

…– Чому ти його не кинеш? – здивувалася сестра, якій Тетяна поскаржилася на чоловіка.

– Я його люблю, – просто відповіла та. – Микола не завжди був таким, насправді він інший. Треба лише подолати ці його нездорові ревнощі. Він не винен, колишня його так допекла!

– Це не причина діставати тебе, – категорично заявила сестра. – Ти стала смикана, зайве слово боїшся сказати, при ньому весь час мовчиш.

– Ти перебільшуєш, – засміялася Тетяна.

Телефон дзенькнув, надійшло повідомлення від чоловіка:

«Зустрілася з сестрою? Скинь фото, хочу перевірити, чи ти з нею точно».

Тетяна залишила повідомлення без відповіді, подумавши:

«Якщо я зроблю як хоче Микола, вона вирішить, що мій чоловік точно якийсь дивний».

Телефон у її руці продовжував вібрувати, інформуючи про нові повідомлення. Тетяна не відповіла на жодне і знала, що вдома на неї чекає сварка.

Так і сталося.

«І ось нова сцена ревнощів, та ще й така безглузда», – нескінченно крутилася в голові думка.

– Так більше продовжуватися не може! – категорично заявила Тетяна, коли вони приїхали додому. – Я не заслужила ревнощів. І добре б я давала привід, але я з усіма спілкуюсь рівно.

– Ти маєш рацію, я просто сам не свій, коли бачу біля тебе чоловіків, – сказав Микола. – Якби ти була сама чоловіком, зрозуміла б, адже ти така яскрава, спокуслива. Не дивно, що ти подобаєшся багатьом, і бачити це важко.

Компліменти пом’якшили Тетяну, вона сказала вже спокійніше:

– Тобі треба змиритись. Я працюю з людьми, серед них багато чоловіків, мені доведеться спілкуватися з ними.

Раптом чоловік засяяв:

– Може, тобі звільнитися?! Сидітимеш удома, займатимешся господарством і станеш тільки моєю!

Тетяна постаралася не показати, як обурила її ця пропозиція, особливо слова: «тільки моєю».

– Я ніколи не кину своєї роботи, я люблю її, – твердо відповіла Тетяна.

Після цієї розмови Микола на якийсь час став добрим, лагідним і розуміючим чоловіком, в якого Тетяна колись закохалася. Вона знову розслабилася і зовсім забула про обережність, тому відповіла на дзвінок давнього друга об одинадцятій вечора.

– Це дивно так пізно дзвонити чужій дружині, – заявив Микола, коли вона поклала слухавку. – Ваша дружба якась незвичайна, я давно помітив.

Чоловік із жінкою дружити не можуть, хтось неодмінно хоче перевести стосунки в іншу площину, якщо ти розумієш, про що я. То хто з вас цього хоче, може він? Якщо так, я не ображусь.

– Нема на що ображатися, ми знайомі з двох років і просто дружимо, – відповіла Таня спокійно, сподіваючись, що такий тон запобігне сварці. – І взагалі, він одружений, троє дітей…

– Дружина розповніла від пологів, діти дістали, а тут гарна подружка, готова відповісти навіть уночі, – підхопив Микола. – Ти не розумієш, як міркують чоловіки, для свого приятеля ти виступаєш лише в якості чергової перемоги. Я хочу, щоб ви припинили спілкуватися.

– Ти не можеш такого вимагати! – ахнула Тетяна.

– Можу, і не лише з приводу нього. У тебе дуже багато друзів чоловічої статі, для заміжньої жінки це дивно. Я терпів, поки ми зустрічалися, але ми одружені, і ти маєш забути про друзів. Справжня жінка в житті має лише трьох чоловіків: батько, чоловік і син.

– Що за претензії? – обурилася Тетяна. – Раніше тебе не бентежило, що в мене стільки друзів. Навіщо ти одружився, якщо це так важливо?

– Ти обманула мене, заманила любов’ю й увагою, а тепер даруєш її іншим. Коли ми востаннє були на вихідні разом? Ти з рідними, друзями, у справах їздиш…

– Я ж кличу тебе з собою!

– А я не хочу десь вештатися. Я хочу хоч пару днів провести зі своєю дружиною, і щоб решта світу нас не турбувала. Хоч це ти можеш мені дати?

Микола дочекався кивка Тетяни і задоволено підбив підсумок:

– От і чудово, тоді скасовуй плани на вихідні. Побудемо вдома лише вдвох.

Микола вирушив спати, залишивши дружину здивованою:

«Як він зумів повернути розмову так, що я залишилася винна, а він зі своєю ревнощами – ні?»

Тетяна не любила засиджуватися вдома і не розуміла красу вихідних у чотирьох стінах, але заради Миколи та злагоди в сім’ї скасувала плани. Чоловік залишився задоволений, тому ранок пройшов мирно, вони неквапливо поснідали, подивилися пару серій серіалу.

Потім Тетяна схаменулась:

– Де мій телефон?

– Він тобі не потрібний, це вікно у світ, а ми вирішили провести час тільки вдвох, – нагадав Микола, пригортаючи дружину до себе.

Коли він десь відійшов, Тетяна безуспішно пошукала телефон, а потім махнула рукою:

«Гаразд, нічого не станеться, якщо я день проведу без нього. Микола має рацію, я надто мало часу приділяю йому. Нехай буде тихий і спокійний день…»

І в цей момент задзвенів дверний дзвінок, а потім хтось нетерпляче постукав у двері. Тетяна, кинулась до дверей, обігнавши чоловіка, який уже спохмурнів і намагався її затримати.

Вона застигла від несподіванки.

На порозі стояла захекана сестра, яка одразу заявила:

– Чому не відповідаєш? Дзвоню, а ти слухавку не береш! Мама в лікарні, а до тебе не додзвонишся.

– Я телефон не можу знайти, – розгубилася Тетяна. – Почекай, зараз зберуся.

Микола взяв її за руку.

– Куди це ти? Ми домовилися провести час разом.

– Ти ж чув, мені треба до мами! – Тетяна спробувала забрати руку, але чоловік тримав міцно.

– Знову ти мене залишаєш, – прошипів Микола. – То мама, то подружки, а ти ж за мене заміж вийшла і повинна бути зі мною!

– Як ти можеш порівнювати прості посиденьки з… З цим? – запитала Тетяна. – Відпусти, мені треба зібрати речі й знайти телефон, бо ж мені напевно дзвонили.

– Як ти мені набридла зі своїм телефоном! На, тримай! – Микола дістав мобільний з кишені домашніх штанів і поклав Тетяні в руку.

– Він увесь цей час був у тебе?! – оторопіла та. – Мені дзвонили, писали, ти це знав і не сказав мені?!

Немов спали рожеві окуляри, і Тетяна побачила чоловіка таким, яким той був насправді. І це видовище було їй неприємним, хотілося сваритися і взагалі влаштувати йому…

Але на порозі переминалася з ноги на ногу сестра, і часу на розбірки не вистачало. Тетяна схопила ключі, телефон і вибігла з квартири.

Пізно ввечері вона йшла додому пішки, щоб подумати.

Мама, як з’ясувалося, мала дуже високий тиск. Лікарі сказали, що все буде гаразд, але стоячи біля ліжка і тримаючи її за руку, Тетяна раптом подумала:

«Якби з мамою сьогодні сталося найгірше, я не змогла б навіть попрощатися, і все через Миколу…

Тепер їй було дивно, як вона не помічала самозакоханості чоловіка і навіть виправдовувала його.

– Більше я це терпіти не стану, кину його одразу, як прийду, – подумала Тетяна, але тут же згадала, як міцно чоловік тримав її сьогодні за руку, які шалені в нього були очі.

– Ні, такий не піде сам. А ще я не хочу спускати йому з рук це все.

Вдома, вислухавши плутані вибачення Миколи та його звичні запевнення в коханні, Тетяна найласкавішим голосом, на який була здатна, сказала:

– Я розумію, ти хотів бути зі мною, а я приділяла тобі мало уваги. Тепер усе буде інакше…

…– З якою це жінкою ти розмовляв? – запитала Тетяна наступного дня, поспостерігавши за чоловіком з вікна.

– Вона просто запитала дорогу.

– Здається мені, ти брешеш, дуже вже мило вона посміхалася, – підозріло сказала Тетяна. – У тебе з нею щось є?

– Намагаєшся допекти мені? – посміхнувся Микола, але дружина продовжувала дивитися на нього строго, і він занервував.

Зовсім не до сміху стало, коли через день дружина написала:

«Не можу забути про ту жінку. Ти точно на роботі? Скинь фото!»

Микола був на нараді і не зміг відповісти, але повідомлення сипалися одне за одним.

Вдома він спробував влаштувати сварку.

– Я не можу щохвилини відповідати на твої повідомлення, у мене теж є робота!

– А чи не ти казав, що я для тебе найважливіша? – примружилася Тетяна. – Настав час підтвердити слова діями.

– Знаю, чого ти домагаєшся, але зрозумій, для чоловіка ревнощі – це нормально. Жінка ж має бути м’якою.

Тетяна зупинила його:

– Так намагайся, щоб я була м’якою, не доводь до гріха.

Вночі Микола прокинувся від якогось дивного відчуття.

– Чого я боюсь? – здивувався він сам, повернувся на бік і натрапив на пильний погляд дружини.

Тетяна сиділа на ліжку, обійнявши коліна, і пильно розглядала чоловіка. Передсвітанкові сутінки стерли риси її обличчя, довге волосся розтріпалося, і Миколі здалося, що в ліжку з ним незнайомка.

– Чисто чаклунка якась, – подумав він.

– Чого не спиш? – спитав він і сам здивувався, яким хрипким став голос.

– Тобою любуюся, ти в мене такий гарний. Ти спи далі, спи…

Від простої начебто відповіді Миколі стало ніяково, але він вирішив: «Не дам я їй так ставитися до себе».

Він демонстративно відвернувся і спробував заснути, але так і не зімкнув очей.

Микола намагався радіти тому, як сильно він потрібен дружині, але не виходило. Тетяна влаштувала сварку, коли він прийшов із роботи на десять хвилин пізніше.

– Я думала, тобі на дорогу треба тридцять хвилин! Де ти був решту часу?!

Вона щодня вимагала фотозвіт з роботи та засипала повідомленнями, доки не отримувала бажане. Колеги почали дивно поглядати на Миколу і жартувати, дедалі частіше в їхніх словах звучало: «Каблук».

А перед вихідними начальниця показала йому свій телефон із повідомленням від Тетяни:

«Я знаю, що у вас роман із моїм чоловіком, він зізнався. Відчепіться від нього, інакше я стоятиму біля вашого офісу і розповідати, яка… Тут працює».

Відмахнувшись від виправдань Миколи, начальниця сказала:

– Мені байдуже, що відбувається у твоїй родині, але такого я не терпітиму. Якщо не розберешся, готуй речі на вихід.

Злий Микола помчав додому.

– Ти зовсім вже, підставила мене перед начальницею?! – вигукнув він.

– Так і знала, що між вами щось є, недарма ти так поспішаєш на роботу! – підхопила Тетяна. – Я їй влаштую, знатиме, як відводити чоловіків із сім’ї!

– Та ти вже взагалі! З мене досить, я йду, зараз же. Та щоб я ще раз одружився! Ніколи!

Через годину, залишившись одна, Тетяна відкрила ігристе.

— Вийшло краще, аніж я думала, — сказала вона вголос. – Відвадила його не тільки від себе, а й від жінок взагалі. Мабуть, я заслужила подяку від усього жіноцтва…