Не маю уявлення, чому він приховував причину запаху! Факт один: я хотіла, щоб у моєму будинку не смерділо
Син чоловіка з серпня минулого року до нас не їздить. Майже рік проблеми чоловіка, його колишньої дружини, та їхньої дитини, мене не торкаються.
Ігореві майже чотирнадцять років. Перехідний вік! Як поблажливо міркував чоловік, цими словами виправдовуючи поведінку сина.
Серпень! На вулиці спека! Ігор приїхав до нас із сумкою та рюкзаком. Сумку дали мені, щоб я розклала речі у шафу.
Рюкзак син чоловіка ні на хвилину не випускав з рук, самостійно діставши звідти потрібну йому дрібничку, на кшталт зубної щітки.
На шостий день проживання Ігоря у нас, я помітила у вітальні неприємний запах, ніби пахло чимось кислим. Пошук джерела запаху результатів не дав, хоч я перерила все.
Все, крім рюкзака! Заглядати в чужу власність я вважала непристойним. Але з Ігорем я поговорила, запитавши, чи може пахнути щось із того, що він привіз із собою. Мене у відповідь запевнили, що там все гаразд!
Ще за кілька днів запах посилився. Тільки того дня його джерело стало мені зрозумілим! Чоловіка та його сина не було вдома, обидва не відповіли на мої дзвінки. Я наважилася, та зазирнула до рюкзака.
Там була мокра спідня білизна, і така ж футболка. Все в піску, у багнюці, майже тухле! Я все дістала, закинула в пралку, сам рюкзак теж випрала, склавши речі з нього на тумбочку.
Я не уявляю, скільки часу мокрий одяг пролежав у Ігоря! Не знаю, чому він сам все не поклав у пральну машину!
Не маю уявлення, чому він приховував причину запаху! Факт один: я хотіла, щоб у моєму будинку не смерділо!
Чоловіку написала повідомлення про знахідку, та вжиті мною заходи. Думала, у нього вистачить розуму поговорити із сином. Не вистачило!
Ігор був дуже злий! Він кричав, що я порушила його особисті межі, що вміст його рюкзака – не моя справа!
Що навіть, якби він приніс із собою лайно, і воно смерділо б на весь під’їзд, у мене все одно не було б права туди лізти.
Так, може, я частково і винна, але! Я з ним розмовляла, я поставила йому чітке запитання, він мене обдурив!
Ігор достеменно знав, що пахнуть саме його речі! Він не міг не знати! Ще й жив із цим запахом, спав у вітальні! Гидота!
Ігор зібрався, в процесі зборів кинувши в мене випрані речі, й пішов до матері. Чоловік звинуватив мене у тому, що сталося!
Він вважає, що в мене мало вистачити мудрості, щоб не конфліктувати з підлітком. Він навіть сказав мені, що пахло не дуже сильно, і він не розуміє, чому мене це так напружувало.
Подумаєш, дитина забула дістати речі після того, як із друзями сходила на річку! Я посварилася з чоловіком!
Потім із його колишньою дружиною, яка мені зателефонувала, щоб заступитися за право Ігоря на недоторканність майна.
Після розмови з матір’ю Ігоря, ще раз посварилася з чоловіком. У результаті він зібрав речі та пішов.
Я була готова подати на розлучення! Набридло постійно залишатися винною, я втомилася ходити навшпиньки перед Ігорем!
Коли він був у нас вдома, чоловікові навіть обіймати мене заборонялося, щоб уникнути істерик його сина!
Уявляєте собі, скривдженого тринадцятирічного бовдура, розлюченого тим, що тато обіймає кохану жінку? Колишня теж старалася!
Дзвінки, мотання нервів, нахабне вимагання. Мені здається, вона винна у поведінці Ігоря. І лише вона! Я завжди намагалася бути доброзичливою, навіть коли зрозуміла, що з цього все одно нічого не вийде.
За тиждень після того, як чоловік пішов, на роботі мені стало погано. Колега пожартувала, що можливо я в положенні?
Я одразу зрозуміла, що такий варіант можливий. Лікар підтвердив, поставивши термін – вісім тижнів. Може, саме з цієї причини мене так сильно дратував запах у вітальні.
Вирішила, що дитина у мене буде! Плани були такі: квартиру розміняти, іпотеку взяти, у декрет не ходити, мама допомогла б, бо вона мене підтримала в цьому питанні.
Чоловікові вирішила сказати, бо він мав право знати. Я йому повідомила, пообіцявши не подавати на аліменти: моє рішення, мені й нести відповідальність!
Думала, він зрадіє, що йому не доведеться утримувати ще одну дитину? Але його реакція була іншою! Чоловік, сяючи від щастя, повідомив, що дитину хоче, сім’ю треба зберегти, а розлучення не буде!
Мені смішно стало! Хороша сім’я: ми, наш малюк, Ігор, син чоловіка, і його колишня з довгим носом! Чоловік пообіцяв, що все змінить. І змінив, відмовивши синові у гостинності!
Його вибір можна зрозуміти: краще нормальна повна сім’я, де батьки люблять свою дитину, ніж ця подібність шведської родини, коли до нас приїжджає підліток, налаштований матір’ю на конфлікти.
Якби чоловік нічого не змінив, то двоє дітей росли б без тата. Нехай краще один! За принципом найменшого зла!
Участь чоловіка у житті сина колишньої, обмежується аліментами, та рідкісними прогулянками з Ігорем.
Від колишньої мене убезпечили тим, що чоловік пригрозив їй після появи дитини подати на зменшення аліментів, з його зарплатні, навіть кілька відсотків — не найменша сума!
У нас все добре! Донька у нас з’явилася здоровою, міцною копією чоловіка. Ігоря я більше не бачу, вдома спокійно. Може хтось мене засудить, але я думала про свою дитину?!