«ПРОЩАЙТЕ ПАЦАНИ – НА МЕНЕ ЙДУТЬ Т-72ИЕ». Його знищили у бою з російськими танками Т-72

Пошуковики місії Евакуація-200 розповіли мені, як загинув Артем. Збираючи тіла, вони поспілкувалися із трактаристом, який тоді спостерігав за подіями. З’ясувалося, що два танки, один із них Артема, прикривали відступаючих, але незабаром на них пішли російські танки.

Наші відповідали, маневруючи по полю. Зуміли навіть підбити один танк супротивника. Але потім наш другий танк чи то підбили, чи ще щось, але він потягнувся до зеленки. Хлопці повідомили Артему, що заклинило дуло – і він наказав їм відступити або евакуюватися. Вони потрапили до полону, але всі повернулися додому. У результаті Темін танк залишився один, і на нього вискочив ще один російський Т-72. Далі у них сталося зіткнення. Тільки цього літа мені сказало його начальство, що останні слова Артема у відкритому ефірі були мати. Так, вони, може, й були, та тільки після чогось! Виявляється, він закричав: “Прощайте пацани – на мене йдуть Т-72”.

“Вдруге ми поховали синочка в гарній труні, а не в цинковій, як уперше. І парадну форму його поклали, черевички весільні, в яких у загсі був і сказав, що на вінчанні буде в них. Я йому погонички купила капітанські. Поклала в кишеню «Снікерс» та пачку цигарок.

Зараз я живу заради того, щоб не забули про Артема та інших хлопчиків. Знаю та відчуваю, що мені Тема допомагає. Весь час розмовляю з фотографіями, зі свічкою, немов із ним. І так хочеться, щоби він відповів. Сказав ось так: “Мусь, ….. я повернувся” ….

Він загинув 12 серпня 2014 року, вступивши у бій із російським танком Т-72.