Як закінчилася б Велика Вітчизняна, якби в 1939 році Червона Армія не увійшла до Польщі

Боротьба між Росією і Польщею за гегемонію в Східній Європі сягає своїм корінням в глибоке минуле. Росіяни і Поляки, крім того, що є двоюрідними родичами, перебували на однаковому рівні матеріального і соціального розвитку та стикалися зі схожими проблемами. І Росії, і Польщі доводилося відстоювати свій суверенітет в боротьбі як із західними, так і східними загарбниками, грабувати один одного, займати сусідську територію.

Конфлікт з глибини століть

Черговий виток протистояння стався на початку XX століття, коли після низки революцій політична карта Європи була радикальним чином перекроєна. Після чотирьох розділів була відроджена Польща, однак тепер її території були значно усічений варіант колишньої Речі Посполитої. У той же час на сході, незважаючи на триваючу громадянську війну, набирала сили Радянська Росія. В ході Радянсько-польського конфлікту Польщі вдалося повернути частину територій Західної України і Білорусії. Після важкого ураження маршала Тухачевського під Варшавою СРСР був змушений укласти мир, проте взаємини двох країн продовжували залишатися напруженими. У скарбничку взаємних образ була додана і неабияка жорстокість, яку поляки і росіяни виявляли один до одного під час цього конфлікту.

Розмови про нову велику війну в Європі ходили з самого початку 30-х років. І для багатьох країн з реваншистськими амбіціями це був відмінний привід повернути частину втрачених земель, а також, можливо, придбати нові території. Такі плани були й у Польщі, і у СРСР. Перша встигла взяти участь в Мюнхенському угоді 1938 року, коли під час розподілу Чехословаччини пред’явила територіальні претензії на Тешинську область. Цікаво, що під час роботи над угодою інтереси Польщі представляв не хто інший, як Адольф Гітлер.

В кінці серпня 1939 року, за тиждень до нападу Гітлера на Польщу, СРСР і Німеччина уклали пакт про ненапад, за результатами якого до Радянської Росії відходила частина втрачених після революції земель.

Про взаємні територіальні претензії брати слов’яни не цуралися говорити вголос. Батько польської держави Юзеф Пілсудський активно просував концепцію «Міжмор’я» – конфедеративної держави, куди входили б всі країни і народи, що вони між агресорами Німеччиною і Росією. Само собою, проект передбачав включення до складу Міжмор’я території України і Білорусії, нехай і частково, але перебували в складі СРСР.

Сталін теж бачив повноцінну Україну і Білорусію в складі соціалістичної держави і чекав слушній нагоді. А Європа тим часом рухалася до краю найжахливішої катастрофи у своїй історії …

Початок війни

1 вересня 1939 Німеччина напала на Польщу. Одним із приводів силового вирішення конфлікту була відмова польського уряду надати сухопутний і морський транзит через так званий «Польський коридор». Це вузька смужка землі, яка забезпечувала Польщі вихід до Балтійського моря, але в той же час відділяла від Німеччини ексклав Східну Пруссію. «Польський коридор» був включений до складу відродженої Польщі за умовами Версальського договору. І зрозуміло, Гітлер мріяв виправити цю прикру помилку історії.

Польська компанія, як і планував Гітлер, завершилася за кілька тижнів. Важливу роль зіграла краща підготовка і технічне оснащення німецької армії. Незважаючи на те, що знаменита сцена сабельной атаки польських улан на німецькі танки є не більше, ніж вигадкою, Польща як і раніше активно використовувала кавалерію, правда, озброєну вогнепальною зброєю.

Незважаючи на те, що привид війни ходив по Європі ось уже кілька років, складається враження, що польська армія була не готова до нападу Гітлера. Ймовірно, командування країни більше очікувало удару зі сходу, з боку Радянської Росії. Проте, польські офіцери показали не найкращі організаторські здібності, незважаючи на окремі випадки героїзму. Примітна оборона села Візна, що отримала назву «польських Фермопіл». В ході битви 720 солдатів протягом декількох днів стримували натиск 10-ї танкової дивізії Вермахту, знищивши не менше 10 танків за допомогою двох протитанкових рушниць.

Новий польський похід РСЧА

17 вересня польський уряд покинуло країну, перейшовши румунський кордон. В цей же день в Польщу вступили радянські війська. В офіційній ноті польському послу від 17 вересня 1939 говорилося, що основною причиною військової операції було «взяти під свій захист життя і майно населення Західної Білорусії, Західної України». З приводу ряду договорів, що забезпечують мирне сусідство двох країн, СРСР недвозначно заявляв, що оскільки Польща в ході дій Гітлера втратила незалежність, то й укладені раніше пакти юридичної сили більше не мають.

Радянська армія не зустрічала серйозного опору в міру просування вглиб Польщі по ряду причин. По-перше, країна була повністю дезорганізована вторгненням Гітлера, втечею уряду і загальною невизначеністю того, що відбувається. А по-друге, більшість солдатів на сході країни були етнічними українцями і білорусами, які не відчували особливого бажання воювати за польську державу. Проте, офіційні втрати СРСР склали понад 700 осіб, часто не стільки через ворожих дій, скільки через проблеми з дисципліною. Польські ж цивільні і військові втрати оцінюються в 3 500 тисячі чоловік.

Опускаючи розмову про подальші переговори і угоди, перейдемо до того, що восени 1939 року у СРСР і Німеччини з’явився спільний кордон. Гітлер залишив за собою Лодзь, Варшаву і Краків, Сталін, як і припускав, повернув Білосток, Брест і Львів. Немає сумнівів в тому, що не висунув б СРСР війська назустріч Вермахту, у владі Гітлера виявилася б вся тодішня територія Польщі.

В цьому випадку Німеччина отримувала ідеальний плацдарм для вторгнення в СРСР і німці не атакували б Брестську фортецю, де загрузли майже на місяць, а відразу почали б наступ на Мінськ. До яких наслідків призвів би такий розклад подій, можна тільки гадати, але ситуація була явно не на користь СРСР. Адже навіть значно зсунувши кордон на Захід, Радянська армія вже на 1 грудня 1941 роки втратила контроль над країнами Балтії, Белорусііей і здебільшого України. Вермахт просувався до Москви швидко, але все ж недостатньо, щоб укластися в плани Бліцкригу і захопити столицю до настання зими. Вдалося б це Гітлеру, якби він почав наступ під Мінськом? Ми цього, на щастя, ніколи не дізнаємося.