Речі, які за часів Радянського Союзу могли собі дозволити лише заможні люди

Якщо говорити про сьогоднішній день, то людей складно здивувати новомодними гаджетами, побутовою технікою з великою кількістю функцій, різними кухонними аксесуарами. Однак в Радянському Союзі все було трохи по-іншому, і розкіш у вигляді рідкісної продукції і зарубіжної техніки купували виключно громадяни з хорошим достатком.

Про це пише Мій Світ, за матеріалами “Novate”

Кольоровий телевізор

Якщо чорно-білі телевізори ще могли зустрітися у людей з невеликим доходом, то кольорові призначалися виключно для еліти. Володарі подібної розкоші дуже пишалися своїм скарбом і часто запрошували в гості друзів і родичів, щоб продемонструвати всі можливості кольорового телевізора. Кіносеанси відкривали для радянських громадян яскравий новий світ. І цей світ, на жаль, був доступний лише крихітній частині населення.

«Дорого-богато»

За часів Радянського Союзу існував певний стереотип, пов’язаний з речами, які перебували в будинку. Вважалося, що головною ознакою спроможності сім’ї є володіння великою кількістю найрізноманітніших предметів, які заповнювали серванти, полки, шафи, столи та інші місця в будинку. Тобто, фраза «дорого-багато» найкраще характеризувала інтер’єри забезпеченої частини населення. А ось на людей, чиї квартири були оформлені досить скромно, завжди дивилися зверхньо. Наприклад, якщо в будинку було зовсім небагато меблів, його володаря вважали ненадійним і малоуспішним.

Зверніть увагу: Наші бабусі і дідусі абсолютно не розуміють, як можна любити мінімалізм. На їхню думку, кожен сантиметр в квартирі повинен бути примушений якимось предметом меблів або декоративним елементом. Якщо ж в кімнатах багато простору і вільного місця – значить власник квартири бідний.

Пральна машина

Для сучасних людей пральна машина є дуже звичайним предметом. Ця побутова техніка є практично в кожному будинку і, якщо зараз сказати молодому хлопцю або дівчині, що їх бабусі прали руками, вони прийдуть в жах

Коли з’явилися пральні машини, багато радянських господині зітхнули з полегшенням, адже ручне прання, особливо, якщо мова заходила про постільній білизні, забирала дуже багато часу і сил. В середньому, подібна процедура тривала кілька годин, а іноді затягувалася навіть на весь день. Забезпечені люди могли собі дозволити придбати пральні машинки за кордоном, а ось прості громадяни змушені були лише заздрісно зітхати і повертатися до прання одягу, замоченою в металевому тазу. І лише в 80-х роках, коли з’явилася автоматична пральна машина «Вятка», таке щастя стало доступно більшості людей.

Мікрохвильова піч

Перед початком війни співробітники всесоюзного науково-дослідного інституту м’ясної промисловості винайшли пристрій, в якому можна було легко і швидко розігріти їжу. Однак стати популярним воно не встигло: настали «страшні сорокові» і про розробку на деякий час все забули. У побут мікрохвильова піч увійшла лише в 1978 році, коли московський завод «Плутон» випустив перші екземпляри. Зрозуміло, що спочатку подібні пристрої коштували дуже дорого, тому їх могли собі дозволити лише громадяни з хорошим достатком. Вони з гордістю демонстрували можливості мікрохвильової печі своїм гостям, проте в звичайні дні все одно воліли користуватися класичною плитою. Що поробиш, сила звички – страшна річ, навіть не дивлячись на те, що мікрохвильова піч була набагато зручніше у використанні. Але на сьогоднішній день всі ми добе знаємо що мікрохвильова піч є дуже шкідливою, тому не рекомендується розігрівати їжу в ній!

Відеомагнітофон

Якщо ви дивилися фільм «Вокзал для двох» з Людмилою Гурченко в головній ролі, значить мали можливість поспостерігати, як радянських громадян долучали до «відео-ери». Відеомагнітофон, втім, як і відеокасети коштували дорого і були доступні лише одиницям. Лише через кілька років після появи цього «чуда техніки» стався справжній бум відеопрокату: почали відкриватися відеосалони, де можна було подивитися будь-який фільм, який зацікавив, а також обміняти власні касети. Через деякий час відеомагнітофони впали в ціні, а потім і зовсім зникли з ужитку, поступившись місцем сучасним гаджетам: дискам, комп’ютерів, ноутбуків. Але потрібно визнати що це була цінна річ.

Кондиціонер

На відміну від того ж телевізора або мікрохвильової печі, кондиціонери не були такими популярними серед жителів СРСР. Багато чудово обходилися вентиляторами і рахували не раціональним витрачати такі великі гроші на кліматичне обладнання. Крім того, перші пристрої подібного типу були дуже громіздкими і неймовірно гучними, що не додавало їм очок навіть в очах забезпечених громадян.

Касетний магнітофон

Пам’ятайте, як один з героїв фільму «Іван Васильович змінює професію» дуже сильно переживав, коли його обікрали, і скрушно перераховував список речей, які винесли з квартири. Особливо сильно чоловік переживав через крадіжку імпортного магнітофона. І дійсно, на початку 80-х років минулого століття касетний магнітофон вважався ознакою хорошого достатку, і був присутній лише в тих квартирах, чиї господарі отримували високу зарплату. Вже потім подібний пристрій хлопці сміливо брали з собою на прогулянку або пляж, щоб покрасуватися перед дівчатами. Також касетний магнітофон був почесним гостем на «дворових вечірках». До нього підключали колонки і починалася справжня дискотека.

Автомобіль

У радянські часи особистий транспорт по праву вважався найдорожчою і малодоступною річчю. Щоб стати володарем власного автомобіля потрібно було, по-перше, відстояти дуже велику чергу, а, по-друге, відразу заплатити велику суму грошей. Так, ВАЗ-2102 на той момент коштував 7000 рублів – це гігантська сума для Радянського Союзу, з огляду на, що середня зарплата була 100-150 рублів.

Якщо говорити про ГАЗ-24 «Волга», то машина коштувала ще дорожче – 9600 рублів. Найцікавіше, що і в 2020 році автомобіль вважається, якщо не предметом розкоші, то досить дорогою річчю, так як він з’їдає більшу частину сімейного бюджету. Мало машину купити – необхідно ще постійно заправляти її, міняти літню гуму на зимову і так по колу, витрачати гроші на деталі і запчастини, регулярно проходити техогляд і так далі, це все коштує чи малих коштів.

Декоративна косметика

Сучасні дівчата можуть собі дозволити придбати будь-які б’юті-засоби, починаючи від недорогої білоруської косметики, і закінчуючи елітними брендами. Все залежить від потреб і фінансових коштів. А ось радянським жінкам доводилося в цьому плані набагато складніше: вони мріяли мати закордонну косметикою, однак ті ж французькі засоби було дуже важко дістати. Можна було, звичайно, скористатися послугами спекулянтів, але в цьому випадку ніхто не зможу б гарантувати справжність продукції. В якості альтернативи багато дівчат вибирали польські товари, проте за ними також доводилося відстоювати величезну чергу.

На сьогоднішній день ця вся техніка є майже в кожному домі, а в багатьох є і набагато цінніші речі.