Дружина прийшла з роботи з нічної зміни рано і застила на порозі. На кухні біля плити стояла її кума Галя. – Я тут рано встала і подумала – а чи не з’їздити до тебе, оладки посмажити, – почала кума. Буди чоловіка і давайте снідати! Марічка продовжувала дивитися на куму у глухому ступорі…
Марічка з Галиною дружили ще з коледжу.
Дві протилежності зійшлися – Марічка тиха, сором’язлива, худенька, а Галя повненька, жвава і дівчина і дуже весела.
Вона жартувала на ліво й на право, правда іноді жарти були трохи не в тему, але Марічка навчилася розуміти їх, і вони її дуже веселили.
Першою одружилася Галина. Її чоловік за характером був їй під стать – такий же галасливий і жвавий, але за габаритами зовсім протилежність.
Якщо Галя була невисока й повненька, то її Сашко – високий і худенький.
Вони часто пристрасно сварилися, але потім так само пристрасно мирилися.
Головною причиною їхніх сварок було те, що Галя не могла завагітніти.
Сашко казав, що винна у всьому Галина, а Галя казала що він.
-Годую тебе он як, доглядаю, плекаю, а ти не можеш нічого, – кричала Галя.
Ходили вони на процедури, перевірялися і виявилося, що, на жаль, причина була в Галі…
Вона пробувала щось з цим зробити, але Сашко від неї тим часом пішов і подав на розлучення.
-Зрадник! – казала вона потім своїм подругам, зібравши їх на кухні. – Взяв мене майже безневинною дівчиною, зіпсував мені біографію своїм одруженням, розлучився й пішов. Добре, що дітей у нас з ним не вийшло! Такі б як і батько виросли!
Жарти жартами, але Галю було справді шкода. Після розлучення вона ще більше розповніла.
Протягом року вона навіть намагалася повернути чоловіка, але це їй не вдалося.
Після року такого життя Галя змінилася. Вона розізлилася на всю сильну половину людства і стала заздрити своїм більш щасливим подругам, хоча прямо їм цього не говорила.
Тільки з Марічкою вона ділилася під час посиденьок на двох.
-Людці чоловік телефон подарував, знаєш, такий гарний, дорогий, – розповідала вона Марічці. – Ось куди їй той телефон? Вона і старим користуватися толком не вміє!
А в Ірки синок народився, і вона, сидячи вдома, почала пісню:
-Пелюшечки, ліжечка!
Тю, слухати не можу! Тільки ми з тобою, Марічко, сильні, ніхто нас заміж не кличе, та й нічого! Ну їх тих мужиків!
Але Марічку все ж таки покликали заміж – знайшовся наречений Олег.
Галина цю новину спочатку розцінила, як зраду.
-Нащо тобі такий? – сказала вона. – Він же ж ніби слабий постійно. Треба тобі його доглядати?
Вони і справді познайомилися в лікарні, куди Олег приходив на якісь не суттєві процедури.
-Ну чому одразу слабий? – здивувалася Марічка. – Просто якісь незначні проблеми, зараз все нормально, нічого страшного.
-Ну не знаю! – пробурчала Галина. – Ось і ти мене залишаєш, чергова зрадниця!
Але незважаючи на її бурчання, Галі сподобався наречений Марічки. На весіллі, будучи дружкою, вона його нахвалювала:
-Красень, звичайно, нема слів! Довго ж ти, подруго, сиділа одна, щоб такого мужика роздобути! Скільки тобі років? Двадцять вісім вже? Стару діву заміж видаю!
Олегу не подобалася Галина – навіть не стільки через фігуру, а через її нахабство, з якими вона лізла в молоду сім’ю.
-Марічко, перестань її водити із собою всюди, – говорив Олег. – Мені неприємно, коли вона намагається мене по-дружньому обійняти! Наче я, як чоловік, повинен поводитися делікатно, але дуже хочеться її відправити куди подалі.
Марічка прислухалася до чоловіка і почала рідко запрошувати Галю в гості, особливо коли народилася донечка Іванка.
Галя це відчула і завела собі нову подругу, з якою вони вдвох збиралися для застілля – вони не те, щоб гульбанили, просто шкодували вдвох життя своє бідолашне.
Але й цій подрузі набридли жарти і нахабство Галини, і вона залишилася зовсім одна.
Марічці стало дуже шкода Галю – у неї ж з рідні була тільки старенька бабуся.
-Галю, будеш хрещеною мамою в Іванки? – запитала Марічка, коли доньці вже було п’ять років. – У нас хрещеного батька немає, але Олег сказав, що для дівчинки достатньо однієї мами.
-Звісно! – пожвавішала Галя. – У мене буде дочка! А ви мені – куми? Рідня? Ну треба ж!
Олег не був солідарний зі своєю дружиною, але все ж таки неохоче погодився, щоб Галя стала хресною Іванці.
Але з дня хрестин Галі стало в їхньому будинку справді багато!
Вона, звичайно, звертала увагу на хрещену дочку і дарувала їй щедрі подарунки, але більшу увагу вона приділяла Олегу, нескінченно обнімаючи його, при кожній зустрічі і нагоді.
Олег піднімав очі на дружину, сподіваючись, що та його щось їй скаже, і Марічка робила подрузі зауваження.
-Ти що ревнуєш? Думаєш – «Що за кума…» і далі по тексту? – сміялася Галя. – Розслабся, я тепер ваша родичка, і взагалі вважається найбільшим гріхом «бути» з кумом! Нічого я з твоїм Олежиком не зроблю.
Галя приходила на всі свята сім’ї, хоч іноді її не кликали, і поводилася вона іноді безцеремонно.
Якось, у неділю, коли Марічка повернулася з нічної зміни, вона застала Галю на кухні.
-Дивно – чоловік спить, – подумала вона. – Донька біля куми крутиться… Що ж було вночі?
-Я тут о шостій ранку прокинулася і подумала – а чи не з’їздити до тебе, оладки посмажити, – сказала Галя. – Олег спить, ти на роботі, таксі викликала, а двері мені Іванка відчинила. Одним словом, буди чоловіка і давайте снідати!
Марічка глянула на подругу широко відкритими очима, але промовчала.
Терпіння закінчилося в Марічці після візиту до бабусі Галини, до якої Галя їх з чоловіком люб’язно запросила.
Бабуся жила в селі, неподалік від міста.
У бабусі була старенька лазня в дворі, яку колись для себе збудував ще її чоловік. Любив він таке діло – попаритися.
Ну що робити в селі. Вирішила Марічка з чоловіком у ту лазню й сходити.
І ось, коли вони удвох з Олегом парилися, в лазню безцеремонно зайшла Галя.
І все б нічого, та вона була в одному рушнику, який на неймовірне їхнє здивування, тут же й зняла на порозі, і як нічого й не сталося сіла на лавку.
Вона безцеремонно сіла поряд з Олегом і взяла віник.
Олег одразу вискочив з лазні, а Марічка обурилася:
-Галю, ти що, ти взагалі вже, чи що? Хто ж так робить?! Якісь межі мають бути!
-Так, а я не зрозуміла, що це Олег вискочив? – здивувалася Галя. – Я ж родичка, що йому на мене дивитися, сидів би собі! Що тут такого?
Коли Марічка теж одяглася і вийшла з лазні, то чоловік вже сидів у машині з увімкненим двигуном.
Він очима покликав Марічку і вони тут же поїхали додому.
Всю дорогу він виговорював Марічці щодо її подруги.
Тепер Галя у їхній сім’ї не зʼявляється.
Іноді Марічка нудьгує без неї, але чоловік правий – таких безцеремонних подруг треба тримати подалі…