А ХОЧТЕ НОЧНИХ КАШМАРІКІВ ПО УКРЗАЛІЗНИЦІ?! ЗАХОЖУ В ВАГОН, ІДУ НА МІСЦЕ, А ТАМ ЖЕНЩІНА, КАЖЕМ “А ЩО ТАКОЄ”…

А хочте ночних кашмаріків по Укрзалізниці?!)))

Захожу в вагон, іду на місце, а там женщіна, кажем “а що такоє” тьотю з двома великими чемоданами переселяють.

Рушаємо. Дають постіль. Відкриваю пакет а там сіре, мокре, вонюче хуйзна що. Прихожу до проводніка, кажу десь так: “я тут канєшно перепрошую, але постіль, яку ви дали, мокра”. “Ну да”. В мене на том мєстє де анатомічно має бути ліцо проявляються якісь матюки. І проводнік каже, “так вона вся така”.

Я: Так і як мені їхати?

Проводнік: Тю так всі так їдуть.

Я: та мені якось по… однаково як їдуть всі. Я не хочу і не буду їхати на мокрій білизні.

Проводнік: Так вона вся така.

Я: так а якого… Чого ви її прийняли?

Проводнік: нє, ну яку дали, я таку і взяв.

Я: так і що мені робити?

Проводнік: ну давайте пошукаєм не таку мокру.

Я: зає… Харашо.

Вобщим з усього набора одне простирадло умовно не мокре.

Красота. Проводнік такий ангелочок поху*ст. Неприкаянна женщіна бігає по вагону. Я щас докручу в голові стопяте “дану**бтвоюмать” вкриюся своєю рубашкою і засну.

О, зайшов проводнік сказав, “ви не переживайте, вона скоро висохне”. От і ах**ть, дорога Укрзалізниця))) Я щитаю це ваш сезонний лозунг “Вона скоро висохне”, потім буде “Він скоро нагріється”, а наступного літа “Він скоро вичахне” і внєсезонний – “не переживайте, воно кажись не отвалиться”.

Впєрьод, бл*, к тєхніческому прогресу в мокрих простинях. Як там нині принято *бать УЗ, чи їх вже не *буть, бо брезгують?

Татуся Бо