Агов! Прийдіть до свідомості! Нас залишається все менше… я постійно чую, «от як призвуть, і я піду», «а я не ховаюсь, чекаю», «скоро і я піду», «я поки волонтерю, далі теж піду», і т.д

Хлопці, я постійно чую, «от як призвуть, і я піду», «а я не ховаюсь, чекаю», «скоро і я піду», «я поки волонтерю, далі теж піду», і т.д.

І таке ще від минулої весни.

Хлопці, а ви не думали що ми також хочемо додому, ми також вміємо втомлюватись, ми також маємо дітей і дружин, які вже блядь не один раз сиве волосся приховали під черговою фарбою! У нас також є проблеми і не тільки зі здоров‘ям! Пише Vadim Ovchar на своїй сторінці у фейсбук.

Вам не здається це принизливим захищатись якимись законами від військомату, поки ваші сусіди захищають вас і ваші сім‘ї?!

Ви звикли до війни, і п…зд…те про Іво Бобула, та ще якусь дічь? Агов! Прийдіть до свідомості! Нас залишається все менше, а вас в диванних окопах все більше!

І не потрібно мені пояснювати всяку поєбєнь типу «не все так однозначно», «мій чоловік робить дещо важливіше за депутатів», і ще якусь хуятіну. Я і без того розумію про непридатність і т.д.

Краще поясніть це моїй дружині, яка повела сина на секцію з боксу, де ринг об‘єднаний зі спортзалом, і ледь від гніву і кому в горлі стрималась, та не заплакала! Бо ваші «непридатні бройлери» тягають залізо і роблять селфі з героїчними їбальніками, на яких ще героїчніші дописи!

Поясніть це моїй бабі, яка наразі має 84 роки, серцеву недостатність, і єдиного найближчого родича який на війні.

А може сядете разом з чоловіком і дітьми біля наших дітей, та розкажете як вам важко, і що ви пережили на початку війни? Очі дітей не брешуть! Вони вам посміхнуться, але когось виглядатимуть серед натовпу. Вони подорослішали не на рік, а на ціле життя!

Та всі пережили! Але хтось ковтнув сльози, кров, піт, зібрав волю всередині, стиснув зуби, лишив все що мав, і пішов їбашити, захищати і мститися!

«Ми пєрєсєлєнци, аставілі всьо что імєлі, знаєтє как нам тяжело?»! І далі що?! Це як вас оправдовує? Ви маєте якусь особливість? Чи може вам потрібна спеціалізована зброя під грифом «для страждаючих пєрєсєлєнцав»?

Що за x…йня в ваших головах?!

От зі мною також служить «пєрєсєлєнєц». Так він вивозив місяць сім‘ю з окупації Херсону. І одразу лишивши дітей і дружину пішов захищати свою землю. То чим ваш статус унікальніший за його?! Знаєте чим? Думаю здогадаєтесь і так…

А ще є «ми перемагаємо», «скоро всіх завалимо», «бійтеся нас», «Україна непереможна», «минув рік і ми вистояли» і т.д. Хто «МИ»? Кого «НАС»?

І все це з фоткою в чистеньких кросівочках, приморщеним героїчним їбалом від Брюса Уїлліса, і впевненою посмішкою на фоні паруючого стейку чи хрумкого круасану.

Мамки! Жінки! Усвідомте врешті реальність! Відпустіть своїх чоловіків! Так, реально повернуться не всі, але точно більшість. В іншому випадку нас просто не вистачить, щоб захистити вас, вашого «мужика», і нажаль ваших дітей.

Хлопці, допоки ви шукаєте в собі вагому причину вашої відсутності на війні, доти нас будуть все більше розтягувати щоденною лотереєю гри в життя.

Я до всіх звертаюсь, і так само до рідні, яка у мене не маленька, а по факту на війні лише я один… Як вам там?

Не парьтесь, у мене все добре, у нас все добре!

Коли дасть Бог перемогу, і хтось казатиме Слава Україні, не поспішайте відповідати, подумайте! Може ліпше промовчати, десь наприклад у мами чи дружини під спідницею?